
- •Розділ і Вступ
- •§1. Предмет геодезії
- •§2. Наукове та практичне значення геодезії
- •§3. Зв’язок геодезії з іншими науками
- •§4. Поняття про фігуру та розміри Землі
- •§5. Визначення місцезнаходження точок на кулі і на площині
- •§6. Зображення земної поверхні на площині
- •§7. Загальні відомості про зональну систему плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •§8. Висоти точок земної поверхні: абсолютні і відносні
- •Розділ II Масштаби
- •§9. Поняття про масштаб зображення.
- •Види масштабів: чисельний та лінійний
- •Лінійний масштаб
- •Поперечний масштаб
- •Найменша поділка графіка масштабу
- •§10. Точність та гранична точність масштабу. Масштаби топографічних карт I планів
- •Розділ III Орієнтування ліній на місцевості
- •§11. Поняття про орієнтування ліній на місцевості. Азимут лінії
- •§12. Зближення меридіанів
- •§13. Дирекційний кут
- •§14. Зв’язок між азимутом і дирекційним кутом напряму
- •§15. Прямий та обернений дирекційні кути і зв’язок між ними
- •§16. Поняття про румби
- •I. Північний схід ...... ПнСх
- •§19. Зв’язок між азимутом, магнітним азимутом і дирекційним кутом
- •§20. Бусоль
- •Перевірки бусолі
- •Розділ IV Топографічні карти та плани
- •§21. Карти, плани та аерознімок
- •§22. 3Агальногеографічні топографічні і тематичні карти
- •§23. Міжнародне розграфлення і номенклатура аркушів карти масштабу 1:1000000
- •§24. Номенклатура і розміри аркушів топографічних карт
- •§25. Квадратне розграфлення планів
- •§26. Сітка географічних координат
- •§27. Сітка прямокутних координат
- •§28. Сітка прямокутних координат на межі зон
- •§29. Загальні вимоги до зображення місцевості на топокартах
- •§30. Умовні знаки топографічних карт та їх класифікація
- •§31. Умовні знаки населених пунктів і промислових об’єктів
- •§32. Умовні знаки доріг, ліній зв’язку і ліній електропередач
- •§33. Гідрографія і гідротехнічні споруди
- •§34. Умовні знаки кордонів, огорож і орієнтирів
- •§35. Умовні знаки сільськогосподарських угідь і грунтово-рослинного покриття
- •§36. Рельєф місцевості і його форми
- •§37. Зображення рельєфу горизонталями
- •§38. Висота перерізу рельєфу
- •§39. Визначення стрімкості і форми схилів за горизонталями
- •§40. Графік закладень.
- •§41. Написи на топографічних картах
- •§42. Розв’язування задач на топографічних картах
- •§43. Зарамкове оформлення карти
- •§44. Орієнтування на місцевості за допомогою карти
- •Розділ V Вимірювання ліній на місцевості
- •§45. Позначення і закріплення точок і ліній на місцевості
- •§46. Провішення ліній
- •§47. Прилади для вимірювання ліній. Стальні стрічки і рулетки
- •§48. Компарування мірних приладів. Компаратори. Введення поправки за компарування в результати вимірювань
- •§49. Вплив температури на довжину мірних приладів
- •§50. Порядок вимірювання ліній сталевою стрічкою
- •§51. Оцінка точності лінійних вимірювань. Абсолютна і відносна помилки
- •§52. Обчислення поправок за нахил лінії і визначення горизонтальних проекцій
- •§53. Помилки, які супроводжують вимірювання ліній
- •§56. Призначення зорових труб
- •§57. Будова зорової труби
- •§58. Установка труби для спостереження
- •§59. Рівні та їх призначення
- •§60. Відлікові пристрої: штриховий і шкаловий
- •§61. Теодоліт, його будова і застосування.
- •§62. Вертикальний круг теодоліта
- •§63. Основні осі теодоліта
- •§64. Перевірки і юстування теодоліта
- •§65. Установка теодоліта для вимірювання кута
- •§66. Вимірювання горизонтального кута
- •§67. Орієнтування лімба за магнітним меридіаном
- •§68. Вимірювання напрямків способом кругових прийомів
- •§69. Помилки, які впливають на точність вимірювання кутів
- •Розділ VII Нівелювання
- •§70. Методи визначення висот
- •§71. Геометричне нівелювання
- •§72. Способи геометричного нівелювання
- •§73. Інструменти для геометричного нівелювання
- •§74. Нівелірні рейки. Башмаки і костилі
- •§75. Перевірки і юстування нівеліра н-3 та н-зк
- •Перевірки і юстування нівеліра з компенсатором н-зк
- •§76. Дослідження та перевірки нівелірних рейок
- •§77. Класифікація державної нівелірної мережі
- •§78. Нівелірні знаки
- •§79. Нівелювання IV кл
- •§80. Послідовність роботи на станції при нівелюванні IV кл
- •§81. Камеральне опрацювання матеріалів нівелювання іv класу
- •§82. Нівелювання ііі класу
- •§83. Послідовність роботи на станції при нівелювання ііі класу
- •§84. Камеральне опрацювання матеріалів нівелювання ііі класу
- •§85. Технічне нівелювання
- •§86. Перерва в роботі при нівелюванні ііі і іv кл
- •§87. Передача висот через перешкоди
- •§88. Прив’язка нівелірних ходів до постійних знаків
- •§89. Тригонометричне нівелювання
- •Розділ VIII Знімальні геодезичні мережі
- •§90. Загальні відомості про знімальні геодезичні мережі
- •§91. Теодолітні ходи
- •§92. Послідовність робіт при прокладанні теодолітних ходів
- •§93. Прокладання теодолітних ходів
- •§94. Визначення неприступних віддалей.
- •§95. Пряма та обернена геодезичні задачі на площині
- •Пряма геодезична задача
- •Обернена геодезична задача
- •§96. Обчислення зімкнутих теодолітних ходів
- •Обчислення кутової нев’язки
- •Обчислення координат
- •§97. Обчислення розімкнутих теодолітних ходів Обчислення кутової нев’язки
- •§98. Нанесення точок теодолітного ходу на план
- •§99. Визначення площ
- •Графічний спосіб
- •Визначення площі за допомогою палетки
- •Аналітичний спосіб
- •Механічний спосіб визначення площ
- •Визначення ціни поділки планіметра
- •Визначення постійного числа “g” планіметра
- •§100. Теодолітна зйомка ділянки
- •Спосіб перпендикулярів (прямокутних координат)
- •Спосіб створів.
- •Полярний спосіб
- •Спосіб засічок
- •Спосіб обходу
- •Спосіб лінійних засічок
- •Розділ IX Тахеометрична зйомка
- •§101. Сутність та призначення тахеометричної зйомки
- •§102. Віддалеміри. Нитковий оптичний віддалемір
- •§103. Визначення коефіцієнта віддалеміра
- •§104. Оптичні віддалеміри подвійного зображення
- •Оптичний топографічний віддалемір
- •Віддалемірна насадка днр-5
- •§105. Прокладання тахеометричних ходів
- •§106. Тахеометрична зйомка
- •Електронний тахеометр Та 3 (Агат) (Рис.132).
- •§107. Опрацювання результатів тахеометричної зйомки. Складання плану
- •Обчислення координат точок ходу
- •Обчислення висот точок ходу
- •Мензульна зйомка
- •§108. Сутність мензульної зйомки
- •§109. Прилади для мензульної зйомки
- •Номограмний кіпрегель кн
- •Мензула
- •§110. Перевірки мензули
- •§111. Перевірки та дослідження кіпрегеля кн
- •Дослідження кіпрегеля кн
- •§112. Установка мензули в робоче положення
- •§113. Визначення на планшеті положення точок місцевості
- •Пряма засічка
- •Комбінована засічка
- •§114. Обернена багаторазова графічна засічка (задача Потенота)
- •Теорія графічного розв’язування оберненої засічки
- •§115. Способи графічного розв’язування оберненої засічки
- •§116. Підготовка мензульного планшета для зйомки
- •§117. Знімальна основа. Геометрична мережа
- •§118. Порядок побудови геометричної мережі Складання проекту геометричної мережі
- •Рекогнустування та закріплення точок геометричної мережі
- •Нанесення пунктів геометричної мережі на планшет
- •§119. Мензульні ходи
- •Порядок прокладання мензульних ходів
- •§120. Перехідні точки
- •§121. Знімання ситуації і рельєфу.
- •§122. Калька висот та контурів
- •§123. Викреслювання та зведення планшетів
- •Розділ XI Польова підготовка аерознімків
- •§124. Загальні відомості про аерофототопографічний метод створення топографічних карт
- •§125. Призначення польової підготовки аерознімків
- •§126. Вимоги до густоти і розташування розпознаків
- •§127. Складання проекту польової підготовки аерознімків
- •§128. Розпізнавання контурних точок місцевості, оформлення їх на аерознімках та закріплення на місцевості
- •§129. Визначення координат розпознаків кутовими засічками
- •Спосіб прямої засічки
- •Спосіб оберненої засічки
- •§130. Визначення координат розпознаків полярним і паралактичним способами Полярний спосіб
- •Паралактичний спосіб
- •§131. Визначення координат розпознаків способами знесення координат та лінійною засічкою
- •§132. Визначення координат розпоанаків способами тріангуляційних побудов
- •Трикутник
- •Геодезичний чотирикутник
- •Центральна система.
- •Ланцюг трикутників
- •§133. Визначення координат розпознаків прокладанням теодолітних ходів
- •§134. Вимірювання кутів під час планово-висотної прив’язки розпознаків. Точність визначення координат розпознаків
- •§135. Висотна підготовка аерознімків
- •§136. Методи визначення висот розпознаків
- •§137. Тригонометричне нівелювання по сторонах кутових засічок і тріангуляційних побудов
- •§138. Визначення схилення магнітної стрілки при польовій підготовці аерознімків
- •Розділ хіі Комбінована зйомка
- •§139. Суть комбінованої зйомки
- •§140. Висотна, знімальна основа при комбінованій зйомці
- •Основні висотні ходи
- •Знімальні висотні ходи
- •§141. Методи визначення положення точок основного і знімального висотних ходів на фотоплалі
- •§142. Знімання рельєфу на фотопланах
- •§143. Дешифрування фотопланів (аерознімків)
- •Дешифрування населених пунктів і промислових об’єктів
- •Шляхи сполучення
- •Гідрографія
- •Рослинність і ґрунти
- •§144. Поняття про цифрові моделі місцевості
- •Розділ хііі Оновлення топографічних карт
- •§145. Мета оновлення топографічних карт і вимоги до оновлених карт
- •§146. Способи оновлення топографічних карт
- •§147. Аерофотозйомка
- •§148. Планова та висотна основа для оновлення топографічних карт
- •§149. Підготовчі роботи
- •Збір і систематизація матеріалів
- •Технічний проект.
- •Проект камеральних робіт
- •Редакційні вказівки
- •§150. Камеральне дешифрування аерознімків та складання проекту польового обстеження
- •Проект польового обстеження (робочий проект)
- •§151. Польове обстеження камерально виправлених оригіналів карт
- •§152. Технологічні варіанти періодичного оновлення карт
- •Оновлення карт на основі нових фотопланів
- •Оновлення шляхом виправлення копій оригіналів карт на прозорій основі
- •Виправлення карт за моделлю місцевості на стереофотограмметричних приладах
- •Оновлення карт шляхом вдрукавння змін в тиражні відбитки карт
- •§153. Оновлення топографічних карт прийомами мензульної зйомки
- •§154. Обстеження пунктів державної геодезичної мережі
- •§155. Оформлення та здавання матеріалів
- •Розділ хіv Зйомка шельфу та внутрішніх водоймищ
- •§156. Суть і призначення зйомки шельфу
- •§157. Поняття про топографічну зйомку шельфу
- •§158. Топографічна карта шельфу
- •§159. Геодезична основа зйомки шельфу
- •§160. Типи опорних морських геодезичних пунктів
- •§161. Рівневі пости
- •§162. Судна, які використовуються для знімальних робіт на шельфі
- •§163. Засоби і методи визначення місця судна
- •§164. Візуальні способи визначення місця судна
- •Пряма засічка
- •Обернена засічка
- •Комбінована засічка
- •Полярний спосіб
- •§165. Засоби вимірювання глибин
- •§166. Засоби пошуку і виявлення природних і штучних підводних об’єктів
- •§167. Обладнання для взяття проб ґрунту та рослинності
- •§168. Підготовчі роботи на базі і на суднах
- •§169. Густота промірі в і розташування промірних галсів
- •§170. Способи прокладання промірних галсів
- •§171. Вимірювання глибин лунолотами
- •§172. Визначення поправок лунолота
- •§173. Тарування лунолота
- •§174. Визначення поправок лунолота за гідрологічними даними
- •§175. Лазерна апаратура
- •§176. Льодові проміри
- •§177. Вимірювання глибин міркою, рибалотом і ручним лотом
- •§178. Контроль робіт
- •§179. Зйомка ґрунтів дна і рослинності
- •§180. Опрацювання інформації зйомки шельфу
- •§181. Опрацювання матеріалів визначення місця судна
- •§182. Нанесення результатів визначення місця судна на звітний планшет
- •§183. Визначення швидкості звуку в воді
- •§184. Опрацювання матеріалів рівневих спостережень
- •§185. Опрацювання результатів вимірювання глибин
- •§186. Опрацювання лунограм і журналів проміру. Нанесення глибин на звітний планшет
- •§187. Опрацювання результатів ґрунтової зйомки
- •Розділ хv Основи теорії помилок вимірювань
- •§188. Теорія помилок вимірювань
- •§189. Методи вимірювання
- •§190. Класифікація помилок і причини їх виникнення
- •§191. Випадкові помилки вимірювань та їх властивості
- •§192. Оцінка точності результатів безпосередніх вимірювань
- •§193. Середні квадратичні помилки функцій безпосередньо виміряних величин
- •§194. Арифметична середина
- •§195. Середня квадратична помилка арифметичної середини
- •§196. Ймовірніші помилки та їх властивість
- •§197. Середня квадратична помилка одного вимірювання і середня квадратична помилка арифметичної середини, виражені через ймовірніші помилки
- •§198. Опрацювання результатів ряду рівноточних вимірювань
- •§199. Оцінка точності результатів за різницями подвійних рівноточних вимірювань
- •§200. Нерівноточні вимірювання. Загальна арифметична середина
- •§201. Поняття і визначення ваги. Властивість ваг вимірювань
- •§202. Середня квадратична помилка одиниці ваги і загальної арифметичної середини
- •§203. Середня квадратична помилка одиниці ваги і загальної арифметичної середини, обчислені за ймовірнішими помилками
- •§204. Опрацювання результатів ряду нерівноточних вимірювань
- •§205. Ваги функцій виміряних величин
- •§206. Оцінка точності результатів за різницями подвійних нерівноточних вимірювань
- •Розділ хvі Зрівнювання теодолітних та нівелірних ходів
- •§207. Мета зрівнювальних робіт.
- •§208. Зрівнювання системи нівелірних ходів з одною вузловою точкою
- •§209. Зрівнювання системи теодолітних ходів з одною вузловою точкою
- •§210. Зрівнювання системи нівелірних ходів з декількома вузловими точками (методом послідовних наближень)
- •§211. Зрівнювання незалежної мережі нівелірних ходів способом в.В.Попова
- •Розділ хvіі Автономні методи визначення азимута
- •§212. Сутність автономних методів визначення азимута
- •§213. Сутність визначення азимута із астрономічних спостережень
- •§214. Відомості з сферичної тригонометрії
- •§215. Основні формули сферичної тригонометрії
- •§216. Корткі відомості про Всесвіт
- •§217. Небесна сфера і її елементи
- •§218. Добовий рух світил
- •§219. Системи координат небесних світил
- •§220. Час та його вимірювання
- •Зоряний час
- •Дійсний сонячний час
- •Середній сонячний час
- •Рівняння часу
- •Місцевий час
- •Всесвітній час
- •Поясний час
- •Декретний час
- •§221. Тропічний рік. Співвідношення між тривалістю зоряних та середніх сонячних діб
- •Перехід від київського часу до всесвітнього
- •Перехід від київського часу до місцевого зоряного
- •§222. Визначення поправки годинника на момент спостереження
- •§223. Висота полюса світу над горизонтом
- •§224. Паралактичний трикутних
- •§225. Визначення азимута за висотою Сонця
- •Обчислення азимута
- •§226. Визначення азимута за годинним кутом Сонця
- •Спостереження азимута за годинним кутом Сонця
- •Обчислення азимута
- •§227. Визначення азимута за годинним кутом Полярної
- •Спостереження азимута за годинним кутом Полярної
- •Обчислення азимута
- •§228. Відомості із загальної теорії гіроскопів
- •§229. Маятниковий гіроскоп.
- •§230. Будова гіротеодоліта з маятниковим гіроскопом
- •Блок живлення. (Рис.229)
- •§231. Визначення азимута гіротеодолітом гі-б2
- •§232. Опрацювання результатів вимірювання
- •Розділ xyiii Топографо-геодезичні роботи при інженерних вишукуваннях і будівництві
- •§233. Застосування геодезії в інженерно-будівельній справі.
- •§234. Геодезична основа великомасштабних зйомок
- •§235. Особливості зйомки забудованих територій
- •§236. Топографо-геодезичні роботи при вишукуванні трас залізниць і автомобільних доріг
- •§237. Елементи заокруглення. Розмітка головних точок кругової кривої
- •§238. Детальне розмічування кривих
- •Спосіб прямокутних координат
- •Полярний спосіб
- •Спосіб продовжених хорд
- •§239. Поняття про перехідні криві
- •§240. Нівелювання траси і поперечників
- •§241. Складання поздовжнього профілю
- •Складання чорного профілю
- •Побудова проектної червоної лінії
- •Визначення ухилу червоної лінії
- •Обчислення червоних відміток
- •Робочі відмітки
- •§242. Геодезична будівельна сітка
- •§243. Перенесення проекту споруди на натуру.
- •Спосіб лінійних засічок
- •§244. Елементи розмічувальних робіт
- •Побудова проектного кута
- •Побудова проектних ліній
- •Винесення на натуру проектних відміток
- •Передача відмітки у глибокі котловани і на високі будівлі
- •Список використаної літератури
Перевірки і юстування нівеліра з компенсатором н-зк
Перевірки круглого рівня і положення сітки ниток нівелірів з компенсаторами виконують так само, як і нівелірів з циліндричним рівнем. Крім цього перевіряють міру компенсації кутів нахилу осі нівеліра і головну геометричну умову.
1. Перевірка міри компенсації кутів нахилу осі нівеліра. Компенсація кутів нахилу осі нівеліра повинна бути повною. Для визначення помилки недокомпенсації установлюють нівелір посередині створу між рейками, що розташовані на віддалі 100 м одна від одної на вбитих в землю кілках або костилях з точністю 0.1 м.
Рис.91
Визначають
перевищення в мм по чорних сторонах
рейок п’ятьма прийомами при положеннях
бульбашки круглого рівня, показаних на
(Рис.91),
міняючи висоту інструмента між прийомами.
Обчислюють hi=ai-bi,
де аі,
bі
–
відліки відповідно по задній та передній
рейках, в мм. Обчислюють середнє значення
перевищення, в мм, одержане при положеннях
бульбашки рівня
2-5
(Рис.91)
.
Знаходять різницю між середнім значенням
перевищення і перевищеннямh1,
в мм, одержаним при положенні бульбашки
рівня
1
(Рис.91)
.
Різниця “f”
допускається
3
мм для виконання нівелювання III
кл. і
5
мм для виконання нівелювання IV
кл. Якщо умова не виконується, то юстування
нівеліра виконують в оптичній майстерні.
2. Перевірка головної геометричної умови. Лінія візування повинна бути горизонтальною при нахилах осі приладу до величини допустимого кута компенсації.
Рис.92
На місцевості в точках А і В розташованих на віддалі 1000.2 м, забивають два кілки або костилі, на які установлюють рейки (Рис.92).
У
точці D
на середині між рейками (d1=500.1
м) установлюють нівелір і приводять
його у робоче положення. Визначають
перевищення між точками hi,
не менше трьох разів, змінюючи кожний
раз висоту інструмента. Середнє значення
перевищення, в мм, буде позбавлено
інструментальних помилок:
.
Потім нівелір переносять в точку С, що
розташована на віддаліd2=100.1
м від точки В і визначають перевищення
в мм, h=a1-b1.
Якщо перевищення h1
визначене з точки С, буде відрізнятись
більше ніж на
2
мм від перевищення hс,
визначене з точки D,
тобто f=hc-h1,
то необхідно виконати юстування. З цією
метою обчислюють поправки за формулами:
;
,
де Х,Y
–
поправки відповідно на дальню і ближню
рейки, в мм, а d1
і d2
–
віддалі від нівеліра відповідно до
дальньої і ближньої рейок, в м. Для
приведення лінії візування в горизонтальне
положення обчислюють правильний відлік
=а1+х
і не міняючи положення нівеліра знімають
ковпачок, що закриває виправні гвинти
сітки ниток, наводять нівелір на дальню
рейку і виправними гвинтами сітки ниток
наводять горизонтальну нитку на
правильний відлік “
”.
Для контролю перевірку повторюють.
§76. Дослідження та перевірки нівелірних рейок
Під впливом зміни вологості повітря і температури довжина одного метра рейки може змінювати свою довжину.
Для зменшення деформації рейок їх просушують, ґрунтують і фарбують. Помилки поділок рейок будуть спотворювати вимірювання перевищень. Тому всі рейки перед виконанням і в кінці робіт підлягають дослідженню. Дослідження полягає у визначенні довжини метра пари рейок і правильності нанесення дециметрових поділок.
Для дослідження використовують контрольну лінійку з поділками 0.2 мм (Рис.93).
Вона має дві лупи за допомогою яких беруть відліки і термометр для визначення температури лінійки. Кожна лінійка має своє рівняння довжини для певної температури.
Досліджувану рейку вносять в приміщення або в тінь за дві години до дослідження і кладуть її горизонтально без прогину, а на неї кладуть контрольну лінійку і виконують дослідження:
Рис.93
1. Дослідження точності нанесення дециметрових поділок.
Всі поділки на рейці повинні бути нанесенні правильно. Помилка нанесення дециметрових інтервалів не повинна перевищувати 0.5 мм для нівелювання III класу і 1.0 мм для нівелювання ІV класу.
Дослідження виконують по інтервалах рейок: на чорних сторонах між поділками 0-10, 10-20, 20-29 дм, а на червоній стороні першої рейки: 47-56, 56-66, 66-75 дм і Другої рейки 48-57, 57-67, 67-76 дм.
Для визначення точності нанесення дециметрових поділок рейки контрольну лінійку кладуть спочатку на перший метр рейки і беруть відліки по кінцях всіх 10 дециметрах. Потім котрольну лінійку трохи зсовують і другий раз беруть відліки по кінцях всіх 10 дециметрах.
Для уточнення відліку штриха, який сумістився з початком першого дециметра, тобто з п’яткою рейки, прикладають лезо безпечної бритви.
Різниці відліків взятих по одних і тих же штрихах рейки свідчать про величину зсуву нормальної лінійки і ці різниці для дециметрових поділок повинні бути однаковими незалежно від точності нанесення дециметрових поділок на рейці.
Коливання значення цих різниць, через особисті помилки спостерігача, в межах кожного метра рейки допускаються не більм 0.10 мм. Перед початком і в кінці дослідження визначають температуру контрольної лінійки.
2. Визначення середньої довжини одного метра пари рейок. Дослідження виконують по інтервалах рейок: на чорних сторонах між поділками 1-10, 10-20, 20-29 дм, а на червоній стороні першої рейки 47-66, 56-66, 66-75 дм і другої рейки 48-57, 57-67, 67-76 дм в прямому і зворотному напрямках. При зворотних вимірюваннях контрольну лінійку повертають на 180. Перед кожним ходом записують температуру за термометром лінійки. Кожний інтервал вимірюють двічі, для цього лінійку після відліку через лупу трохи зсовують і знову беруть відліки. Різниці однойменних метрових інтервалів, одержаних при першому і другому положеннях лінійки, неповинні перевищувати 0.1 мм. Вимірювання виконують з точністю до 0.02 мм. В виміряні довжини вводять поправки за приведення контрольної лінійки до температури компарування рейки і поправку за довжину лінійки. Ці поправки враховуються рівнянням контрольної лінійки, яке одержують під час компарування контрольної лінійки в геодезичній лабораторії. Після визначення довжини метра пари рейок, в одержані по секціях перевищення вводять поправки за довжину метра пари рейок.
3. Визначення різниці висот нулів чорної і червоної сторін рейок.
На віддалі 30 м від нівеліра забивають в землю башмак, або костиль, ставлять на нього рейку і беруть не менше чотирьох разів відліки по чорній і червоній сторонах рейки, змінюючи кожний раз висоту інструмента. Потім утворюють різниці відліків по червоній і чорній сторонах рейки і одержують різницю висот нулів даної рейки. Середнє із всіх визначень приймають за кінцевий результат. Різниці висот нулів чорної і червоної сторін кожної рейки і висот нулів червоних сторін пари рейок використовують для контролю якості спостережень і правильності обчислень на станції при нівелюванні.
4. Перевірка установки круглого рівня на рейках виконується за допомогою виска, кронштейна і цілика (Рис.87).