Глава 1. Юридичне визначення загальних понять... Діяльності

21

обліку й ведення систематизації та кодифікації законодавства, скла­дання довідок і аналіз роботи тощо). Судові процедури чітко виз­начено, тому дії суду й судді досить легко перевірити. Наприклад, процедура постановления вироку в кримінальній справі має відпо­відати вимогам таємниці наради суддів, законності й обґрунтова­ності вироку, а також правилам його оголошення. Правовий зміст вироку визначено колом питань, які в ньому відображено.

Але в обов'язковому порядку у вироку відбиватимуться питан­ня меж обвинувачення, винності обвинувачених, застосування по­карання. Разом з тим в ньому розв'язують питання щодо цивільного позову, судових витрат, конфіскації майна, добутого злочинним шляхом. Структура й форма вироку — однакові в усіх вироках, які оголошують суди всіх ланок. Такою ж чіткою та прозорою є проце­дура постановления рішення з цивільних справ. Докладніше про судову діяльність див. розділ II.

Таким чином, судова діяльність полягає в розгляді та розв'я­занні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, застосування заходів пра­вового впливу, в тому числі санкцій, шляхом розгляду судових справ, аналізу судової статистики й узагальнення судової прак­тики.

Поняття правозахисної діяльності. Потребу зміцнення інсти­тутів із правозахисної діяльності пояснюють цілою низкою взає­мопов'язаних факторів. По-перше, тим, що гарантування охорони та захисту прав громадян стало важливою функцією держави, що відображено в Конституції. Діяльність різноманітних державних органів і окремих службових осіб свідчить про те, що, виконуючи свої професійні функції та завдання, вони часто-густо порушують конституційні права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб. У динамічному державному житті зросла ймовірність порушень права або зловживання правом без формальних порушень закону. Тому захист прав громадян через правозахисні інституції потрібен, незважаючи на наявність системи контролю за законністю з боку органів прокуратури, суду, контрольних повноважень інших дер­жавних органів.

Одним із найважливіших засобів захисту є відкритий доступ до правової інформації. Безумовно, для більшості громадян роз­пізнати у вчинках абсолютно ясно і очевидно їхню неприпустимість

22

Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

досить просто. Проте, буває важко виявити в умовах дії спеціалі­зованих правових інститутів межу правомірного, обов'язкового або не дозволеного. Диспозиції переважної частини статей цивільного, господарського, фінансового, податкового або кримінального пра­ва мають досить складну структуру. Тому розпізнати межу, за якою дії або бездіяльність можуть зумовити кримінальну, цивільну або адміністративну відповідальність досить важко.

Спеціалізація права обумовлює ситуацію, яку можна охаракте­ризувати як «інфляцію права», тобто законів, норм багато, але зро­зуміти, що й як вони регулюють дуже складно. Держава приймає на себе зобов'язання інформувати громадян про всі законодавчі новини доступними їй засобами. Стаття 57 Конституції України проголошує, що «закони та інші нормативно-правові акти, що виз­начають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відо­ма населення у порядку, встановленому законом».

По-друге, міжнародні політико-правові інститути дедалі більше уваги приділяють правам людини. Для Української держави до­держання міжнародних стандартів з прав людини стало одним із пріоритетів внутрішньої політики держави, що свідчить про її ди­наміку та цілеспрямованість. У виборі способів захисту й розвит­ку цього напряму юридичної діяльності значну роль відіграють вступ України до Ради Європи, ратифікація Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року.

По-третє, правозахисні інститути незалежні від державних органів; їм притаманні відкритість, вільний доступ для тих, хто потребує захисту своїх прав і свобод. Механізми захисту прав і свобод громадян виникають у процесі взаємодії правозахисних органів і громадянського суспільства на певній стадії їхнього роз­витку й виступають державним гарантом від відомчого або непра­вомірного втручання. Правозахисна діяльність має деякі спільні ознаки з правоохоронною діяльністю. Наприклад, адвокати можуть здійснювати правовстановлюючі або правозабезпечувальні дії. Досить широкими є повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте предмет правозахисної діяль­ності значно вужчий, ніж правоохоронної. Він стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іно­земцям і особам без громадянства та захисту фізичних осіб від обвинувачення. -.'-,.■• ,,-,<.