Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

265

виконання вимог чинних нормативних актів) тощо; подання є дієвим засобом забезпечення прав громадян і виконання ними за­конодавчо встановлених обов'язків.

До іншої групи правозабезпечувальних дій відносять дії із за­безпечення безпеки суддів і працівників правоохоронних органів, а також учасників розслідування кримінальних справ (так само як і їхніх близьких), життю, здоров'ю або майну (майновим правам) яких існує реальна загроза¹.

Правовідновлювальні дії під час виявлення та розслідування зло­чинів полягають у захисті й поновленні честі, гідності, ділової ре­путації потерпілих, юридичної та соціальної реабілітації особи, яку незаконно обвинувачено у вчиненні злочину. Правовідновлення під час виявлення та розслідування злочинів реалізують у заходах із відшкодування матеріальної та моральної шкоди, поновлення ста­тусу та прав потерпілого, з відшкодуванням йому витрат на стаціо­нарне лікування тощо. Порядок і розмір відшкодування шкоди виз­начають під час прийняття рішення, яке реабілітує особу. При цьо­му моральну шкоду відшкодовують у грошовій формі незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, роль досудового слідства є надзвичайно важли­вою в системі правоохоронної діяльності. Від якості виявлення й розслідування злочину, надійності доказів у кримінальній справі, достовірності отриманої інформації залежить своєчасність попе­реднього слідства, а також ґрунтовність і справедливість судового рішення, а отже рівень захисту прав людини, інтересів держави, охорони правового порядку.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає виявлення злочинів?

2. У чому полягає розслідування злочинів?

З- Які типи правових дій характеризують виявлення та роз­слідування злочинів як правоохоронну діяльність?

4. Наведіть приклади правовстановлюючих, правопримушу-вальних, правозабезпечувальних і правовідновлювальних дій.

¹ Інші види забезпечувальних дій мають суто процесуальний характер. їх розглядають у курсі кримінального процесу.

266

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

267

§ 2. Засади виявлення злочинів

Засоби та пошукові процедури, які застосовують у процесі ви­явлення злочинів, вивчають у курсі криміналістики та оператив-но-розшукової діяльності. Висвітлення цих питань у курсі право­охоронної діяльності полягає в дослідженні організаційних і мо­ральних засад виявлення злочинів.

Органи, які здійснюють виявлення злочинів, орієнтовано на протидію та викриття протиправної діяльності. їхні завдання ви­значено в КПК, Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», інших законах, що формулюють правоохоронну ком­петенцію з вказаних питань, а також відповідних настановах.

Основні завдання органів, які вповноважено виявляти злочи­ни, полягають у пошуку та документуванні протиправної діяль­ності окремих осіб і груп, у фіксації розвідувально-підривної діяль­ності спеціальних служб іноземних держав і організацій, при­пиненні правопорушень, забезпеченні вимог кримінального судочинства, проведенні діяльності в інтересах безпеки суспіль­ства й держави. Подібні завдання становлять предмет спеціаль­ної правоохоронної діяльності (див. § 3 глави 1).

Виявлення злочинів, як уже було зазначено, є професійно ри­зикованою діяльністю. Особовий склад органів, уповноважених її здійснювати, виконує при цьому певну оперативну професійну роль (функцію). Особливо вона стосується конкретної посадової особи, зокрема її місця в структурі органу, розподілу праці, інтен­сивності та послідовності виконання певних оперативних і слідчих дій, виконання процесуальних документів, стилю взаємодії з учас­никами розслідування тощо. В основі цієї ролі мають бути такі моральні засади, як правдивість, чесність, відданість інтересам справи та інші. Приниження ролі моральних засад здебільшого зумовлює несумлінне виконання своїх обов'язків, неадекватне професійне волевиявлення, перетворення оперативно-розшукової діяльності на джерело суспільної небезбеки.

Оперативний працівник, який протистоїть злочинові, має бути, по-перше, активним суб'єктом діяльності, а по-друге, культивува­ти особисту готовність (установку) до виконання виключно пра­вомірних службових завдань. Він має вміло використовувати спец­іальні знання та досвід, дистанціюватися від позаслужбового впливу й таким чином забезпечувати ґрунтовність і об'єктивність службо-

вих рішень. Готовність до виконання своїх завдань полягає в пост­ійному засвоєнні нових знань і створенні способу їхнього оновлен­ня, психологічній адаптації до негативних факторів, негативної інформації (психологічному імунітетові), вмінні працювати в умо­вах посилення демократичних засад правосуддя та більш чутливо­му ставленні учасників кримінального процесу до примусу й про­явів насильства.

Органи, вповноважені виявляти та протидіяти злочинам, чітко визначено в законодавстві, про що йшлося під час висвітлення поняття спеціальної правоохоронної діяльності.

До них, зокрема, належать:

— органи кримінальної та спеціальної міліції;

— спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочин­ністю;

— оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції;

— органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, бо­ротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, опе­ративно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного докумен­тування;

— підрозділи з оперативно-розшукової роботи прикордонних військ;

— підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони;

— оперативні підрозділи податкової міліції;

— оперативні підрозділи Державного департаменту з питань виконання покарань.

Цей перелік уповноважених органів вичерпний. їхня діяльність за своїм характером є оперативно-розшуковою, спрямованою на отримання доказів про злочинну подію, особу злочинця (підоз­рюваного або винного), інших обставин справи, що становлять пред­мет доказування в кримінальній справі.

Важливе завдання виявлення злочину — його повне розкриття, тобто здійснення комплексу заходів щодо повного встановлення події злочину, викриття осіб, винних у його вчиненні. Розкриття злочину, яке за часом встановлення істини може бути досить три­валим процесом, як поняття має кілька аспектів. По-перше, роз­криття попереднє (оперативне), що включає з'ясування обставин події злочину, встановлення та викриття особи (осіб), яка його

268

Розділ III. Правоохоронні органи України

вчинила (вчинили), а також обставин, що характеризують ступінь і характер їх вини. По-друге, процесуальне розкриття передбачає з'ясування всіх без винятку обставин, що становлять предмет до­казування в кримінальній справі. Остаточним же рішенням з цього приводу зазвичай є рішення суду, виправдувальний чи обвину­вальний вирок у кримінальній справі.

Важливим моментом у виявленні злочину є факт реєстрації за­яви, повідомлення чи інформації про вчинення дії, що має ознаки злочину. Процедуру реєстрації передбачено спеціальним актом, за яким чергова частина органу внутрішніх справ має зафіксувати їх і видати заявникові або ініціатору спеціальний номер реєстрації. Цей номер ідентифікує реєстрацію кримінальної справи. З цього при­воду в оперативному підрозділі органу, який реєструє заяву, по­відомлення чи інформацію, разом із кримінальною справою ве­дуть оперативно-розшукову справу, в якій зосереджують конфі­денційні матеріали з виявлення злочину. Розкриття злочину значною мірою залежить від організації роботи на початковій стадії виявлення злочину, взаємодії оперативних підрозділів із слідчи­ми під час проведення огляду місця події, встановлення кола при­четних до події осіб, розробки оперативно-слідчих версій.

У порядку виконання цієї діяльності оперативні підрозділи зазначених органів можуть здійснювати:

а) контрольно-перевірочні, б) спостережно-перевірочні й в) тактичні акції. Ці дії та акції можуть мати як закритий (конфі­денційний), так і відкритий характер. Наприклад, опитування гро­мадян оперативні працівники можуть проводити лише за згодою опитуваних осіб, використовуючи їхню добровільну допомогу; на засадах добровільності встановлюють співробітництво з особами, проводять роботу з виявлення характерних обставин за допомо­гою гласних і негласних штатних працівників.

Ініціюючи розкриття злочину, оперативні працівники отриму­ють від юридичних і фізичних осіб безплатно або за винагороду інформацію про підготовлені або вчинені злочини, відвідують житлові та інші приміщення за згодою їхніх власників або меш­канців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, збирають відомості про протиправну діяльність підозрю­ваних осіб, одержують розвідувальну інформацію, в тому числі шляхом таємного проникнення працівника до приміщення, транс­портних засобів, на земельні ділянки. В процесі розкриття злочинів беруть до уваги криміногенну та іншу соціальну або психологічну