Глава 1. Прокуратура України

175

державних підприємств і організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Про­те держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств, захисті підприємств з іноземними інвестиціями.

За Конституцією України всі форми власності юридично рівноправні. Тому прокурор з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випад­ку самостійно визначає, посилаючись на закон, на підставі якого подано позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушен­ня матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в по­зовній заяві необхідність їхнього захисту та зазначає орган, упов­новажений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах¹.

Враховуючи реальний стан економіки в нашій державі та зни­ження життєвого рівня значної частини населення, сьогодні є пе­редчасною й необгрунтованою спроба усунути прокуратуру від забезпечення за допомогою судових засобів додержання консти­туційних прав громадян, і насамперед соціально-економічних: права кожного на працю, належні, безпечні й здорові умови праці, заробітну плату, не нижчу визначеної законом, і на своєчасне її отримування, права приватної власності тощо.

Відповідно до ст. 290 ЦПК України 1963 р. (ст. 292 ЦПК 2004 р.) прокурор має право вносити апеляційне подання на рішення суду, що не набрало законної сили, коли він брав участь у справі. Підста­вами для внесення касаційного подання прокурором згідно зі ст. 320 ЦПК України 1963 р. (ст. 324 ЦПК 2004 р.) є неправильне зас­тосування судом норм матеріального права чи порушення норм про­цесуального права.

Ширші процесуальні повноваження прокурора передбачено ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК)². Так, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного про­цесуального кодексу України // Офіційний вісник України. -1999. - № 15. -v'. 35.

² Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 199 і року 1798-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.

176

Розділ III. Правоохоронні органи України

також може вступити за своєю ініціативою в справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представ­ництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу в спра­ву прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідо­мити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, вповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, зазначе­ний орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні — також і усно.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє пози­вача права вимагати розв'язання спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором у інтересах держави, не позбав­ляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розв'язання спору по суті.

Отже, на відміну від цивільного процесу, повноваження проку­рора в розгляді справ господарським судом законодавцем дещо розширено. Прокурор у господарському суді не є представником держави, він виступає як посадова особа найважливішого право­охоронного органу — прокуратури, який без особливих доручень від цього органу, а лише на підставі закону та свого службового становища виконує завдання представництва інтересів у суді¹.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. На­гляд за додержанням законів органами, які проводять оператив-но-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, спрямова­ний на забезпечення встановленого порядку, виявлення й розкриття злочинів, розгляду заяв і повідомлень про них, закон­ності здійснення оперативних заходів, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень. «Розслідування зло­чинів — це така діяльність, у якій зведено до мінімуму будь-які «зовнішні» види контролю (наприклад, народний, громадський, позавідомчий). У зв'язку з чим прокурорський нагляд тут має