Глава 1. Юридичне визначення загальних понять... Діяльності

13

дою та людиною, що проголошено Конституцією й законами Ук­раїни.

Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурний ха­рактер діяльності (процесуальна ознака).

Вона вказує на те, що способи здійснення правоохоронної діяль­ності складаються зі спеціально встановлених юридичних проце­дур, таких як подання позову, подання заяви про правопорушення або про злочин, подання звернення, опитування, допит тощо. Пору­шення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушенням процесуального законо­давства. Здебільшого це тягне за собою визнання дії правоохорон­ного органу неправомірною. Про важливість додержання процеду­ри правоохоронних дій свідчить також і те, що під час масових репресій 30-х років порушення законності відбувалося саме у виг­ляді спрощення процедур і появи надзвичайних правоохоронних органів.

Усі процедури правоохоронного призначення є формально ви­значеними. Наприклад, процедури звернення громадян до держав­них установ з питань захисту власного права, з питань притягнення до кримінальної відповідальності, з розв'язання трудових спорів, доставления порушника для складання протоколу про адміністра­тивне правопорушення тощо докладно описано у відповідних за­конах, настановах, інструкціях. Характерною ознакою правоохо­ронних процедур є те, що вони мають протокольну форму. Це озна­чає, що будь-яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, допит, обшук, затримання підозрілого, пред'явлення обвинувачен­ня тощо) має протоколюватися, при цьому вимоги до складання акту чи протоколу є однаковими для всіх учасників кримінально­го, цивільного судочинства або з провадження адміністративних правопорушень.

Це стосується і вимог до складання процесуальних актів інши­ми суб'єктами правоохорони, а саме прокурора, слідчого, органу дізнання тощо.

Отже, процедурна (процесуальна) ознака правоохоронної діяльності вказує на формальну визначеність такої діяльності та неприпустимість її порушення.

Третьою суттєвою ознакою правоохоронної діяльності визна­ють статусну (професійну) ознаку особи, яка є вповноваженим дер-

14

Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

жавою суб'єктом такої діяльності. Здійснювати заходи з охорони права, відновлення порушеного права, виявлення та розслідування злочинів, підтримання правопорядку має лише компетентна, фа­хово підготовлена, процесуально вповноважена державою посадо­ва особа, яку позбавлено права обіймати будь-яку іншу посаду або займатися іншою діяльністю (крім наукової та творчої) й делегу­вати свої повноваження іншій особі.

У повноваженнях такої посадової особи слід розрізняти їхній характер, обсяг і межу. Характер повноважень у кожного суб'єкта правоохоронної діяльності адекватний предмету його професій­них завдань; він передбачає перелік прав і обов'язків посадової особи щодо виконуваної правоохоронної діяльності. За характе­ром виконуваних повноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавательські, нотаріальні, виконавчі та кон­трольно-перевірочні правоохоронні дії. Право здійснювати такі дії не може передаватися (делегуватися) іншій посадовій особі. Но­таріус, наприклад, не має права здійснювати прокурорські чи -слідчі дії. Для розгляду питання про порушення кримінальної справи перевірочні документи має бути передано органу проку­ратури або органу дізнання, які мають розглянути питання по суті й прийняти рішення. Згідно з компетенцією посадові особи вида­ють відповідні акти (накази, постанови, приписи, протести, про­токоли).

Сутність статусної ознаки полягає в тому, що рішення, які прий­має вповноважена особа, підлягають переглядові за особливими, визначеними в законі обставинами. В правоохоронній діяльності досить поширено правило преюдиційності, за яким встановлені вповноваженою особою юридичні факти або правовідносини a priori є істинними, а тому рішення з цього приводу не підлягають переглядові іншими правоохоронними органами. Ці юридичні факти можуть бути переглянуті лише за додержання знову ж таки певних процедурних правил (слідчі документи можуть бути пе­реглянуті лише за мотивованим поданням прокурора або обґрун­тованим оскарженням адвоката, а акт перевірки податкового орга­ну може бути оскаржений у судовому порядку тощо).

Обсяг повноважень залежить від посади, яку обіймає особа, її державного (професійного) рангу або спеціального звання. Повно­важення керівника органу (служби) завжди ширші, ніж у підлеглої