Глава 1. Юридичне визначення загальних понять... Діяльності

15

особи, обсяги виконуваної роботи й повноважень не завжди про­порційні.

Призначення правоохоронної діяльності склалося історично, воно функціонально визначено межами компетенції правоохорон­них органів і посадових осіб. Залежно від цього розрізняють види компетенції (загальну, територіальну та відомчу). Відповідно до меж своєї компетенції посадові особи видають відповідні акти, які діють у певній галузі (наприклад, на залізниці, в галузі охорони природи, в охороні державних фінансів тощо).

Кадри правоохоронних органів формують переважно з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку. На замовлення право­охоронних органів щорічно до них на роботу направляють значну кількість громадян із вищою юридичною освітою. Підвищення ефективності правоохоронної діяльності багато в чому залежить від вдосконалення системи виховної і соціальногпсихологічної роботи з особовим складом правоохоронних органів.

Таким чином, правоохоронна діяльність — це державна право­мірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шля­хом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням установлених у законі процедур для цієї діяльності. ■■■■'■•'

Питання для самоконтролю

1. Які з перерахованих органів належать до правоохоронних:

аудиторські органи, .' органи прокуратури,

органи внутрішніх справ, органи досудового слідства?

2. Розкрийте ознаки правоохоронної діяльності. З.Щотакепреюдиція?

4. Чи передбачено в Україні недержавну правоохоронну діяльність?

5. Дайте визначення та охарактеризуйте ознаки поняття «правоохоронний орган».

6. Чи є суд або адвокатура правоохоронним органом ?

26_____________Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

§ 2. Поняття спеціальної правоохоронної діяльності та спеціального правоохоронного органу (служби)

Деякі правоохоронні органи мають спеціальний предмет діяль­ності, що відбито у їх назві (служба), відомчому статусі, особливос­тях регламентації діяльності. В структурі Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань є спеціалізовані підрозділи з виконання оперативно-роз-шукових дій.

Особливість предмета спеціальної правоохоронної діяльності полягає в пріоритетному виконанні правоохорони саме конститу­ційного порядку, національної безпеки, виявлення, розслідування та припинення злочинів, виконання покарань.

Предмет цієї діяльності є комплексним, чітко визначеним у так званих функціональних законах, що розкривають спеціальні по­вноваження вказаних органів. Його ґрунтовно вивчають такі спеці­альні юридичні дисципліни, як оперативно-розшукова діяльність, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право.

Поняття спецдіяльності, як і спецслужби, склалося історично, його широко використовують у юридичній літературі, пресі, пра-возастосовній практиці. Спецдіяльність (або діяльність спецслужб) є інструментом керівництва держави в розв'язанні питань політич­ної, економічної, інформаційної, фінансової безпеки, підвищенні зовнішнього іміджу держави, провадженні ефективної внутрішньої політики. В цьому процесі спецслужби вповноважені використо­вувати відповідно до закону гласні й негласні методи діяльності, пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи із застосу­ванням оперативних і оперативно-технічних засобів. їм надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Отже, спеціальною правоохоронною діяльністю є діяльність спе­ціальних служб (оперативних підрозділів) у інтересах безпеки сус­пільства й держави, забезпечення кримінального судочинства на підставах і в межах, визначених національним законодавством.

Згідно з Законом України «Про оперативно-розшукову діяль­ність» (ст. 5) до підрозділів, які мають право здійснювати опера­тивно-розшукову діяльність, належать: .. ..,. , .,

V