Глава 1. Основи здійснення правосуддя

87

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час розв'язання справ у судах та інших дер­жавних органах діє адвокатура (ст. 59 Конституції).

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відмову від захисника не може бути прийнято:

— у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчи­ненні злочину у віці до 18 років;

— у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист;

— у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведуть судочин­ство;

— під час провадження справи про застосування примусових заходів медичного характеру;

— коли санкція статті, за якою кваліфікують злочин, передба­чає довічне ув'язнення (ст. 45 КПК).

Суд, слідчий і особа, яка проводить дізнання, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК).

Обвинуваченому гарантовано право знати, в чому його обвину­вачують; давати показання або відмовитися давати показання; по­давати докази, заявляти клопотання й відводи; подавати скарги; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма ма­теріалами справи (ст. 43 КПК). Особу вважають невинуватою у вчиненні злочину й не можуть піддати кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її ко­ристь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідстав­ним засудженням.

Повага до гідності особи, невтручання в її особисте й сімейне життя. Відповідно до Конституції України кожен має право на по­вагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюд­ському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи по­каранню.

88

Розділ II. Суд України

Глава 1. Основи здійснення правосуддя

89

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медич­ним, науковим та іншим дослідам (ст. 28 Конституції). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених законом.

Обшук особи, а також її освідування, коли воно пов'язано з необхідністю оголювати освідувану людину, може проводити лише слідчий тієї ж статі, що й обвинувачений чи освідуваний, у присутності понятих цієї самої статі (статті 184 і 193 КПК).

Відтворення обстановки й обставин події допускають лише за умови, коли виконувані при цьому дії не принижують гідності осіб, які беруть у них участь, і не є небезпечними для їхнього здоров'я

(ст. 194 КПК).

За ст. 185 КПК під час обшуку або виїмки слідчий має вжива­ти заходів для того, щоб не було розголошено виявлені за цього обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які про­живають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Проте, охорону особистого й сімейного життя громадян не по­ширено на ті його прояви, які суперечать інтересам інших грома­дян, держави й суспільства або порушують їх. Критерієм втручан­ня є негативний, із погляду суспільства, зміст особистого життя, його невідповідність державним і громадським інтересам, його ан-тисуспільний характер. Суд може втручатися в сферу особистого й сімейного життя в разі виникнення потреби захищати права й законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Право на свободу та особисту недоторканність. Людину, її жит­тя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнано найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції). Кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду й тільки на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції).

За нагальної потреби запобігти злочинові чи його припинити вповноважені на те законом органи можуть застосувати затриман­ня особи як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірено судом. Затриману особу негайно звільняють, якщо протягом 72 годин з моменту затриман­ня їй не вручено вмотивованого рішення суду про обрання запобі­жного заходу у вигляді взяття під варту.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотив арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто й користуватися правовою допомогою захисника.

Кожному затриманому гарантовано право в будь-який час ос­каржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідом­лено родичів заарештованого чи затриманого.

Недоторканність житла. Кожному гарантовано недоторканність житла. Не допускають проникнення до житла або до іншого волод­іння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмо­тивованим рішенням суду (ст. ЗО Конституції).

Ця засада принцип характеризує демократизм правового стату­су особи в суспільстві й є гарантією охорони матеріальних інте­ресів і особистого життя громадян. Засада недоторканності житла притаманна як кримінальному, так і цивільному судочинству.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей і майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких підоз­рюють у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений зако­ном, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду й обшуку.

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Цю засаду закріплено в ст. 31 Конституції України. Кожному гарантовано таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Особисте життя громадян, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняє закон (ч. 2 ст. 14^і КПК).

Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, пе­редбачених законом, із метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим спо­собом одержати інформацію неможливо.

Накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах можуть проводити лише на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. З ст. 14^і КПК).

Листування, телеграфна та інша кореспонденція, якщо вона містить інформацію про обставини (фактичні дані), що мають зна­чення для справи, належать до письмових доказів.

У цивільному судочинстві їх оголошують у відкритому судово­му засіданні тільки за згодою осіб, між якими листування і теле-

90

Розділ II, Суд України

І

графні повідомлення відбувалися (ст. 187 ЦПК 1963 р., ст. 186 ЦПК2004р.).

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками судочинство відрізняється від діяль­ності інших правових органів?

2. Охарактеризуйте основні засади судочинства.