МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУД. ПРАВООХОРОННІ

їв ПРАВОЗАХИСНІ

ОРГАНИ УКРАЇНИ

Підручник

Відповідальний редактор

член-кореспондент Академії правових наук України В. Маляренко

Рекомендоваяо Міністерством освіти і науки України

Україна Запорізька область

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО

ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ "ЗІДМУ

Ідентифікаційний код зо ЄДРП^П^ Р^-.іЗбІ

72311, М.Мелітополь, К^хс-з^к. шосе, 8/2

р/р 26000301328 МФО 373232

у №8024 20_ р.

Київ

Юрінком Інтер

2004

ББК 67.9(4УКР)7я73 ^г - . -. у-

С89

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Рекомендовано Вченою радою Академії адвокатури України

Колектив авторів:

Білоус В. Т., доктор юридичних наук, професор, керівник департаменту Держав­ної податкової адміністрації України — розділ І, глава 3 (у співавторстві з В. С. Ко­вальським); розділ III, глави 3,5,6;

Захарова О. С, кандидат юридичних наук, доцент, проректор Академії адвока­тури України — розділ II, глави 1, 2, 3, 5, 8; розділ IV, глави 4, 5; Карабавь В. Я., Голова Державної судової адміністрації України — розділ IV, глава 3; Ковальський В. С, кандидат юридичних наук, президент видавничої організації «Юрінком Інтер», керівник авторського колективу — розділ І, глави 1,2, глава З (у співавторстві з В. Т. Білоусом); розділ III, глава 4; розділ IV, глава 1; список літератури; список нормативних актів;

Лукомський В. С, кандидат юридичних наук, доцент, генеральний директор юридичної фірми «Салком» — розділ III, глава 1;

Маляренко В. Т., кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, Заслужений юрист України, Голова Верховного Суду Ук­раїни — передмова; розділ II, глави 4,6,7;

Опришко І. В., кандидат юридичних наук, директор науково-дослідного інсти­туту МВС України — розділ III, глава 2;

Шелест М. А., Голова Вищої ради юстиції України — розділ II, глава 9; Ященко Н. В., начальник Київського обласного управління юстиції — розділ IV, глава 2

Офіційний рецензент:

Кафедра організації судових і правоохоронних органів Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого

Науковий рецензент: Михайленко О. Р., доктор юридичних наук

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України:

С89 Підручник / О. С. Захарова, В. Я. Карабань, В. С Ковальський (кер. авт. кол.) та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. — К: Юрін­ком Інтер, 2004. - 376 с - Бібліогр.: с 360-371.

ISBN 966-667-153-0

У підручнику висвітлюється діяльність суду, правоохоронних та пра-возахисних органів. Дано юридичне визначення основних понять відпо­відного курсу, структури та організаційних питань діяльності суду, пра­воохоронних та правозахисних органів. Розглянуто законодавство, дер­жавну політику в цій сфері. Докладно розглядається організація та гарантії діяльності суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, дізнавачів, службових

. осіб податкових органів, юстиції, адвокатури, нотаріату.

Розраховано на викладачів і студентів юридичних вузів і факультетів,

і юристів, практичних працівників і широке коло читачів, які цікавляться діяльністю суду, правоохоронних і правозахисних органів.

ББК 67.9(4УКР)7я73+67.7я73

© Колектив авторів, 2004 ISBN 966-667-153-0 © Юрінком Інтер, 2004

ПЕРЕДМОВА

Навчальна дисципліна «Суд, правоохоронні та правозахисні органи України» є вступною до загальної юридичної проблема­тики. Вивчення засад діяльності держави із захисту прав людини, охорони правового порядку, державного впливу на негативні яви­ща дуже важливо для формування фахового світогляду. Зміст цієї навчальної дисципліни складається зі знань про діяльність упов­новажених державних органів, а також про діяльність недержав­них структур, які співпрацюють у процесі судової правоохоронної та правозахисної діяльності. Вона складна й багатоаспектна. Ос­новну увагу, безперечно, приділено органам, які посідають цент­ральне місце в правозастосовній діяльності. Значну увагу приділе­но питанням статусу посадових осіб цих органів, їхній компетенції. У підручнику визначено предмет дисципліни, подано юридичні ви­значення основних понять, структуру судів і правоохоронних орга­нів, а також перелік основних нормативно-правових актів з вив­чення курсу, який буде корисним і під час вивчення інших суміж­них юридичних дисциплін.

У зв'язку з впровадженням принципу верховенства права, в межах цієї дисципліни по-новому розглянуто сутність законності, яка змістовно збагачується. Особливого значення набуває думка про те, що законність у наш час перетворюється на правову цінність, засвоєння й дотримання якої важливо для всіх учасників правозастосовного процесу в нашій державі.

У перехідний період значною мірою по-новому постає питан­ня про законність, особливо в її взаємозв'язку з керованістю всіма соціальними процесами, а не тільки правовими процедурами, а також із розвитком демократії, відкритості органів державної вла­ди, становленням системи забезпечення конституційних прав людини.

У правовому житті держава реалізує такі свої функції як: орга­нізаційна, регулятивна, економічна, виховна, контрольна, судова, правоохоронна через гарантований захист прав громадян, через вста­новлення ефективного правового порядку.

Потреба всебічного осмислення ролі державних органів у пере­хідний період від тоталітарної до сильної правової держави вель­ми актуальна. Відбувається трансформація функцій держави в бік посилення конституційних гарантій тих цінностей, які мають втілю­ватися в повсякденному житті, демократизації владних інституцій, покращення взаємодії влади й людини. Перехідному періоду, як відомо, притаманні новизна та масштабність завдань державного будівництва, встановлення нових зв'язків у розвитку суміжних галузей права.

Діяльність судових, правоохоронних і правозахисних органів має складний механізм, який включає правовстановлюючі, пра-возабезпечувальні, правопримушувальні та правовідновлювальні складники. В їхній діяльності право й держава є класичними ка­тегоріями, за допомогою яких створюють систему застосування норм права, формують єдність вимог до державних функцій, за­хисту прав і свобод людини. Діяльність судових, правоохоронних і правозахисних органів має спрямовуючий регулятивний вплив на соціальне, політичне й економічне життя нашої держави.

Авторський колектив сподівається на те, що видання цього підручника сприятиме оптимізації процесу підготовки юридичних кадрів вищої кваліфікації, добору юристів до судів, правоохорон­них і правозахисних органів, посилить увагу до всього правозасто-совного процесу, до проблем юридичної практики, всього правово­го життя нашої великої країни.

Список скорочень

ВГСУ—Вищий господарський суд України

ВРУ — Верховна Рада України

ВРЮ — Вища рада юстиції України

ВСУ — Верховний Суд України

ГПУ—Генеральнапрокуратура України

ДАІ —Державна автомобільна інспекція

ДПА — Державна податкова адміністрація України ' ?

ДПС — державна податкова служба

КК — Кримінальний кодекс України

КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України

КСУ — Конституційний Суд України

МВС — Міністерство внутрішніх справ України

МЮ — Міністерство юстиції України

ОВС — органи внутрішніх справ

СБУ— Служба безпеки України

Уповноважений — уповноважений Верховної Ради України з прав людини

ЦК — Цивільний кодекс України

ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс України

Глава 1

ЮРИДИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ПОНЯТЬ ІЗ СУДОВОЇ, ПРАВООХОРОННОЇ ТА ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ І

Загальні положення

про судову, правоохоронну

та правозахисну діяльність

§ 1. Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності

Поняття правоохоронного органу. Серед багатьох державних органів правоохоронні мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Юрисдикція правоохорон­них органів полягає в повноваженнях, які делеговано державою та які встановлюють обсяг їхньої компетенції, способи розгляду й прийняття рішень, порядок їхнього оскарження. Під правоохорон­ним органом розуміють державну установу (або державну юри­дичну особу), яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, конт­рольно-перевірочні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовніш­ньої діяльності Української держави. В Законі України «Про дер­жавний захист працівників суду та правоохоронних органів» пода­но перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

органи прокуратури;

органи внутрішніх справ;

органи служби безпеки;

військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

митні органи;

органи охорони державного кордону;

органи й установи виконання покарань;

органи державної податкової служби;

органи державної контрольно-ревізійної служби;

органи рибоохорони;

органи державної лісової охорони;

інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні Функції (ст. 2). *■

8

Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взає­мопов'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, ви­явлення або розслідування злочинів. За законом до правоохорон­ного органу належить такий державний орган, предмет діяльності якого законодавчо зафіксовано як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбиватися. Правоохоронні функції або завдання здебільшого залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопоряд­ку. Правопорядок — об'єктивна потреба розвитку держави й сусп­ільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримують правопорядок щоденним додержанням, виконанням, використанням і застосуванням норм права учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу на­кладає на нього виключно важливу відповідальність. Для право­охоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відпов­ідальності лише з міркувань доцільності містить небезпеку. Для правоохоронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушен­ня правопорядку політичними, технократичними або іншими інте­ресами. Наприклад, дії відповідальних посадових осіб під час про­кладання транспортних магістралей без додержання норм екологі­чної безпеки або організація публічних заходів без дотримання порядку їхнього проведення можуть зумовити негативні суспільні наслідки, в тому числі — вчинення злочинів.

Підтримання правопорядку та припинення правопорушень по­кладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки Ук­раїни), для яких діяльність із підтримання правопорядку, запобі­гання правопорушенням, дізнання й розслідування злочинів є обо­в'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивацію правопору­шень, зокрема незнання правових норм тощо, можуть враховувати в характері реагування, але її не може бути визнано підставою для невжиття відповідних заходів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюють пра­вомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень,