Глава 6

ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ ТА ІНШІ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

§ 1. Державний департамент фінансового моніторингу

12 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про запо­бігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Його прийняття стало переломним момен­том на шляху формування в Україні системи фінансового моніто­рингу.

До набрання зазначеним Законом чинності зусилля всіх без винятку органів державної виконавчої влади й Національного бан­ку України було спрямовано на успішну імплементацію його поло­жень, тобто створення системи фінансового моніторингу відповід­но до рекомендацій FATF (Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей).

Протягом 2003 року Уряд і Національний банк України в ме­жах затвердженої спільним рішенням Програми протидії легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Про­грама становила чіткий план дій усіх державних органів країни з імплементації вимог базового Закону, організаційно спрямовувала роботу всіх задіяних суб'єктів у напрямі недопущення викорис­тання фінансових установ для відмивання «брудних» грошей і усу­нення причин та умов, які зумовили застосування заходів стосов­но України.

Система фінансового моніторингу в Україні охоплює фактич­но всіх надавачів фінансових послуг і передбачає тісну взаємодію різних міністерств та відомств. Кожна з цих установ відіграє спе­цифічну, визначену законами роль у єдиній системі. Координація діяльності суб'єктів фінансового моніторингу та їхнє методологіч-

Глава 6, Державний департамент фінансового моніторингу..._____293

не забезпечення покладено на спеціально вповноважений орган — Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоні-

торинг).

Згідно з Законом, система фінансового моніторингу є дворівне­вою. Виявлення та супроводжування підозрілих операцій мають здійснювати як безпосередньо надавачі фінансових послуг (пер­винний фінансовий моніторинг), так і державні органи (держав­ний фінансовий моніторинг). Суб'єкти первинного фінансового моніторингу, тобто різні учасники фінансового сектора, зобов'я­зані проводити ідентифікацію осіб, що здійснюють підозрілі фінан­сові операції, забезпечувати виявлення та реєстрацію таких опе­рацій, а також оперативне подання інформації про них спеціально вповноваженому державному органу.

Здійснення державного фінансового моніторингу покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг і Національний банк України. Саме ці інститути виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб разом з спеціально вповнова­женим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — Держфінмоніторингом, на який покладено не тільки збір, обробку й аналіз інформації про підозрілі фінансові операції, а й повноважен­ня передавати узагальнені матеріали правоохоронним органам, за умов достатності підстав вважати фінансову операцію пов'язаною з легалізацією «брудних» коштів або фінансуванням тероризму.

Спеціально уповноважений орган співпрацює з відповідними органами іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забез­печує співробітництво з FATF та іншими міжнародними організа­ціями, діяльність яких спрямовано на співробітництво в запобі­ганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів. Встановлено також, що він має право укладати міжнародні договори міжвідом­чого характеру з відповідними органами інших держав із питань співробітництва.

Державна система протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом

Розбудова та розвиток ефективної системи фінансового моні­торингу спирається на обґрунтовану державну стратегію, яка, зок­рема, передбачає:

294

Розділ НІ. Правоохоронні органи України

— діяльність спеціально вповноваженого органу з питань фінан­сового моніторингу як координуючого центру, забезпечення його політичної та матеріальної незалежності;

— створення Єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержа­них злочинним шляхом, використання баз даних усіх державних органів;

— співробітництво Держфінмоніторингу з державними органа­ми, що контролюють діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу;

— співробітництво Держфінмоніторингу з правоохоронними органами;

— відслідковування Держфінмоніторингом стану розгляду ма­теріалів, переданих правоохоронним органам;

— використання міжнародного досвіду й активну участь у міжна­родному співробітництві.

Завдяки цій стратегії в Україні створено механізм у сфері бо­ротьби з відмиванням грошей, який включає: _ — спеціально вповноважений орган;

— державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотри­манням суб'єктами первинного фінансового моніторингу законо­давства в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом;

— правоохоронні органи;

— суб'єктів первинного фінансового моніторингу — надавачів фінансових послуг.

В доповнення до вищенаведених елементів системи, окремо слід відзначити такі елементи:

— міжвідомче співробітництво;

— міжнародне співробітництво;

— навчання персоналу.

Відповідно до законодавства Державний департамент фінансо-вого моніторингу України є центральним елементом, який поєднує всі елементи національної системи моніторингу та координує діяльність усіх фінансових установ і державних інститутів, а та­кож правоохоронних органів, що розслідують факти, пов'язані з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» завданнями спеціально вповноваженого органу є:

Глава 6. Державний департамент фінансового моніторингу- ■ ■______295

— збір, обробка й аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

— участь у реалізації державної політики в сфері запобігання та проти діїлегалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню теро­ризму;

— створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму,

— налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційно­го обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній

сфері;

— забезпечення представництва України в установленому поряд­ку в міжнародних організаціях із питань запобігання та протидії ле­галізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.

Департамент очолює Голова Держфінмоніторингу.

Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України й утримується за рахунок Державного бюджету.

Разом з тим Департамент є незалежною від політичних про­цесів державною установою, що закріплено базовим Законом. Ніякі політичні партії та групи не мають впливу на призначення його керівника, заступників і їхню повсякденну діяльність.

До структури Держфінмоніторингу входять такі підрозділи:

— управління взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу; .■:

— аналітичне управління;

— управління інформаційних технологій;

— управління міжнародної та нормативно-правової роботи;

— відділ кадрової роботи, фінансування та справ;

— відділ режиму та безпеки. • З метою залучення й прийому на службу найкращих фахівців у

Держфшмоніторингу встановлено вищий, порівняно з іншими орга­нами виконавчої влади, рівень заробітної плати. Відбір на роботу до Департаменту здійснюють через кваліфікаційну комісію згідно з спеціальною процедурою.

Окремо слід зазначити, що для досягнення поставленої мети й на виконання ст. 13 базового Закону Держфінмоніторинг має за­безпечити створення та функціонування Єдиної державної інфор­маційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ЄДІСФМ).

296

Розділі!!. Правоохоронні органи України

її основними інформаційними джерелами є інформація, отри­мана в результаті проведення суб'єктами первинного фінансового моніторингу, внутрішнього фінансового моніторингу щодо вияв­лення, відповідно до Закону, фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів і фінансуванням тероризму.

В основу такої інформації покладено формалізовані повідом­лення про фінансові операції. Відповідні форми обліку та подання інформації, затверджено Наказом Державного департаменту фінан­сового моніторингу від 13 травня 2003 № 48 та Постановою Прав­ління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189.

За день система дозволяє здійснювати збір і обробку до 5000 повідомлень від банків, страхових компаній, товарних, фондових та інших бірж, професійних учасників ринку цінних паперів, інве­стиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, підприємств і об'єднань зв'язку та інших надавачів фінансових послуг.

Для забезпечення захисту інформації, пов'язаної зі здійснен­ням фінансового моніторингу в Держфінмоніторингу створено комплексну систему захисту інформації.

Інформацію про фінансові операції, які є об'єктом фінансового моніторингу, подають до Держфінмоніторингу в стандартному формалізованому вигляді суб'єкти фінансового моніторингу (яких в Україні налічують більше 10 тисяч, у тому числі 1,5 тис. банківсь­ких установ).

Окремим питанням, пов'язаним із імплементацією базового Закону, є прийняття нормативних актів, що мають регулювати по­рядок вчинення фінансовими операторами дій, пов'язаних з про­веденням первинного фінансового моніторингу. Безпосередньо із закону випливає встановлення:

— порядку реєстрації суб'єктами первинного фінансового моні­торингу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніто­рингу;

— порядку подання цими суб'єктами Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, які підлягають обов'язковому. фінансовому моніторингу;

— порядку взяття на облік Держфінмоніторингом фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Зазначене затверджено постановами Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 квітня 2003 р. № 644 та 646.