Глава 4

НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

§ 1. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

У системі правозахисних органів важливе місце належить но­таріату.

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, перед­бачені Законом України «Про нотаріат», для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і за­конних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання пра­вопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нота­ріальних дій.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з по­вноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат». У разі виникнення спору про цив­ільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріаль­ної дії до розв'язання спірного питання судом.

Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нота­ріального провадження:

— подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення;

— розгляд заяви по суті;

— здійснення нотаріальної дії;

— оскарження дії нотаріального органу;

— виконання нотаріального акта.

У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такі положення, як правова основа

338

Розділ IV. Правозахисні органи України

діяльності нотаріату, права й обов'язки нотаріуса тощо, та спе­ціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотарі­альних дій.

Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Конститу­ція України, де закріплено теоретичні положення, які обумовлю­ють діяльність нотаріату.

2 вересня 1993 року прийнято Закон України «Про нотаріат». Цим Законом врегульовано діяльність нотаріату в Україні, визна­чено, хто може бути нотаріусом, установлено коло прав і обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.

Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси в своїй діяль­ності керуються постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції. Норми, що регулюють організацію й діяльність нотаріату, ста­новлять самостійну галузь законодавства. Разом з тим законодав­ство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями законодав­ства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне та тру­дове. Під час здійснення будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться використовувати не лише правила нотаріального про­вадження, а й звертатися до норм зазначених галузей законодав­ства. Наприклад, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нор­мами цивільного законодавства, роз'яснює їхній зміст громадянам, які до нього звернулися.

Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначено консульсь­кими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в пев­них випадках можуть бути застосовані норми іноземного законо­давства.

Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законо­давством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату.

Одним із найважливіших є принцип законності. Він виявляється насамперед у тому, що нотаріуси й службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону).

Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у