Глава 1

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

§ 1. Загальна характеристика інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини перебуває в стадії становлення. Першого Уповноваженого з прав людини в Україні було призначено на посаду тільки в травні 1998 року.

Необхідність утворення цього інституту обумовлена багатьма обставинами. По-перше, недостатнім рівнем захисту прав і сво­бод громадян традиційними процедурами захисту. По-друге, збільшенням імовірності порушень прав громадян посадовими особами в умовах не досить визначеного законодавства. По-третє, проголошенням приєднання Української держави до розвинених міжнародних стандартів демократії. І, по-четверте, демократич­ністю цього правозахисного інституту, а саме: незалежністю від державних органів, відкритістю, відсутністю формалізованих процедур розгляду заяв і скарг, безплатним наданням громадянам допомоги.

Загалом, історичний досвід свідчить, що необхідність утворити інститут омбудсмана постає тоді, коли наявні інститути захисту прав людини недостатньо ефективні, внаслідок чого й виникає по­треба в додаткових механізмах їхнього захисту.

Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямовано на охоро­ну прав і свобод людини, розширення обізнаності громадян про пору­шення органами влади, посадовими особами їхніх прав і свобод.

Цей інститут, поєднуючи в собі риси інституту держави й інсти­туту громадянського суспільства, погоджує інтереси між ними та

Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 309

пом'якшує соціальні суперечності. Діяльність Уповноваженого де­мократизує суспільство, розвиває правову свідомість.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює легітимний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах повноважень.

Інститут Уповноваженого Верховної Ради виступає додатко­вим (субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини щодо інших правозахисних механізмів і неповною мірою компенсує недоліки традиційних засобів захисту прав людини, парламент­ського й відомчого контролю за адміністративними органами. «Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забез­печують захист і поновлення порушених прав і свобод», — відзна­чено у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Він виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом, який безпосередньо приймає скарги від громадян. Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини наділено владними повноваженнями зі значного кола питань. Він може використову­вати різні методи впливу.

§ 2. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб.

Незалежність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини гарантовано ст. 20 Закону: «Втручання органів держав­ної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та їх посадових і службових осіб у діяльність Уповноваженого за­бороняється». Уповноважений може співпрацювати з різними скла­дами Верховної Ради України, оскільки термін його повноважень не збігається з терміном повноважень Верховної Ради (5 років — Уповноваженого з прав людини й 4 роки — Верховної Ради). Крім того, в ч. З ст. 4 Закону зазначено: «Повноваження Уповноважено-

І

310

Розділ IV. Правозахисні органи України

го не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (самороз­пуску)».

Уповноважений розглядає скарги про порушення конститу­ційних прав громадян, які звертаються до нього після того, як усі правомірні шляхи для відновлення порушених прав вичерпано. Якщо омбудсман вважає за необхідне, то він знову може поруши­ти провадження у відповідних державних органах. Крім того, він аналізує стан справ щодо забезпечення прав людини в країні в цілому, подає щорічні доповіді з цього питання парламенту, вод­ночас пропонує відповідні законодавчі заходи для усунення ти­пових причин порушення прав і свобод громадян. Таким чином, інститут Уповноваженого — ефективний правозахисний орган, який відіграє суттєву роль у забезпеченні прав людини.

Згідно зі ст. З Закону України «Про Уповноваженого Вер­ховної Ради з прав людини» діяльність Уповноваженого спря­мовано на:

— захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених і Конституцією та законами України, а також міжнародними дого­ворами України;

— додержання та повагу до прав і свобод людини й громадяни­на суб'єктами, зазначеними в Законі України «Про Уповноваже-; ного Верховної Ради України з прав людини»;

— запобігання порушенням прав і свобод людини й громадяни­на або сприяння їхньому поновленню;

— сприяння приведенню законодавства України про права й сво­боди людини і громадянина відповідно до Конституції України й міжнародних стандартів тощо.

Здійснюючи свої повноваження, Уповноважений з прав люди­ни керується Конституцією, законами України, чинними міжна­родними договорами.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону сферою його компетенції є відносини, що виникають під час реалізації прав і свобод людини між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на тери­торії України, й органами державної влади, органами місцевого са- \ моврядування, їхніми посадовими та службовими особами.

До сфери компетенції Уповноваженого належать і відносини, що виникають між громадянином під час реалізації його прав і сво-