Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СПОУ Маляренко.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
2.03 Mб
Скачать

Глава 7. Вищі спеціалізовані суди

145

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте вищі спеціалізовані суди України.

2. Які склад і повноваження вищих спеціалізованих судів?

3. Які склад і повноваження Президії вищих спеціалізованих судів?

4. Назвіть склад і повноваження Пленуму вищих спеціалізо­ваних судів.

Глава 8

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

§ 1. Статус Конституційного Суду України. Його склад і повноваження

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завдання його полягає в гарантуванні вер­ховенства Конституції як Основного Закону держави на всій те­риторії України.

Його рішення є остаточними: вони не можуть бути оскаржені. Вісімнадцять суддів Конституційного Суду України за своїм скла­дом відображають паритет трьох гілок влади в державі. Об'єктом конституційної перевірки не можуть бути заяви, звернення та інші акти загальнополітичного характеру, що не мають прямого юри­дичного значення.

Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на засадах неза­лежності та колегіальності, повноти й усебічності розгляду справ, гласності, обґрунтованості прийнятих рішень, рівноправності суддів, верховенства права.

Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки з та­ких питань:

1) конституційності законів та інших правових актів Верхов­ної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних до­говорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання зго­ди на їхню обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування й роз­гляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України; ,

Глава 8. Конституційний Суд України

147

4) офіційного тлумачення Конституції тазаконів України.

У юридичній літературі зазначено, що тлумачення юридичних норм є сферою суспільної або державної діяльності, яка здебільшо­го стосується вироблення в процесі тлумачення конституційно-правової орієнтації в розумінні й обґрунтуванні права. Тлумачен­ня норм Конституції, яке здійснює Конституційний Суд України, нового змісту не породжує, воно примножує розуміння змісту прав та обов'язків і надає йому офіційного характеру. Офіційна інтер­претація в даному разі забезпечує правопорядок у державі1.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання законності підзаконних актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність правових актів (повністю чи в їхніх окремих частинах) є:

невідповідність Конституції України;

порушення встановленої Конституцією процедури їхнього роз­гляду, ухвалення або набрання ними чинності;

перевищення конституційних повноважень під час їх прийняття.

Більш як половина всіх рішень, прийнятих Конституційним Су­дом, стосується офіційного тлумачення положень Конституції та за­конів України. Конституційний Суд вирішив цілу низку вузлових питань правозастосовної діяльності в Україні, зокремащодо: несуміс­ності депутатського мандата з іншими видами діяльності; дня набран­ня чинності Конституцією України; змісту права людини на інфор­мацію; права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи; визначення результатів виборів у багатомандатному загаль­нодержавному виборчому окрузі; внесення змін до Конституції Ук­раїни; порядку голосування та повторного розгляду законів Верхов­ною Радою України; тлумачення терміна «законодавство»; зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів тощо2.

1 Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституцій­ним Судом України норм законодавства // Право України. -1997. - № 10. — С 37-40.

2 Мартиненко П. Конституційний Суд України: повноваження у контексті дворічного досвіду (квітень 1997 — квітень 1999 року) // Вісник Конститу­ційного Суду України. - 1999. - № 4. - С 46-62.

148

Розділ II. Суд України

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання це письмове клопотання до Консти­туційного Суду про визнання правового акта (окремих його поло­жень) неконституційним, про визначення конституційності міжна­родного договору або про необхідність офіційного тлумачення Кон­ституції та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо конституційності процедури розслідування, розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційне подання має складатися з додержанням певних вимог. Воно має містити:

— повне найменування органу, посадової особи, які направля­ють конституційне подання;

— відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

— повне найменування, номер, дату прийняття, джерело опуб­лікування правового акта, конституційність якого оспорюють чи який потребує офіційного тлумачення;

— повне обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності офі­ційного тлумачення;

— дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матері­алів додають);

— перелік документів і матеріалів, які додають.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Кон­ституційного Суду України про необхідність офіційного тлума­чення Конституції України та законів України для забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини й гро­мадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне звернення так само, як і конституційне подан­ня, складається з додержанням певних вимог. Конституційне звер­нення має містити:

— прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адресу, за якою особа проживає, або повну назву та місцезнаходження юридичної особи;

— відомості про представника особи за законом або уповнова­женого за дорученням; . х ^