Русини Закарпаття

ХНП заснувала товариство «Просвіта», під час виборів діяла в об’єднанні з Чехословацькою людовою партією. Орієнтувалася в основному на студентську молодь.

7. Проголошення і падіння Карпатської України

Ліквідація державної самостійності Чехословаччини

Диктатор Німеччини А. Гітлер проводив агресивну політику з метою загарбання нових земель, перегляду Версальського договору та відновлення могутності німецького рейху. Результатом його злочинних дій став Мюнхенський договір 1938 року. Представники Німеччини (А.Гітлер), Великобританії (Н.Чемберлен), Франції (Е.Деладьє), Італії (Б.Мусолліні) підписали угоду про приєднання прикордонних земель Чехословаччини (населених переважно судетськими німцями) до нацистської Німеччини. Уряд Чехословаччини був вимушений підкоритися угоді і 1 жовтня 1938 року німці окупували Судети. Але це стало лише приводом до майбутньої остаточної ліквідації державної самостійності Чехословаччини, яка сталася у березні 1939 року.

Андрій Бродій Августин Волошин Герб Закарпаття

Автономія Закарпаття

Влада центрального уряду Праги стала номінальною. Лідери 3 течій Закарпаття звернулися з проханням про автономію. 11 жовтня 1938 року Закарпаття отримало автономію. Був сформований уряд (з числа найвідомішої течії русофілів), який очолив Андрій Іванович Бродій, ставши в ньому прем’єром. Але його погляди останнім часом змінилися на проугорські. Він агітував за входження Закарпаття до Угорщини, встановлював з нею зв’язки. Але через 2 дні А.Бродій був заарештований як агент угорської розвідки. Довір’я до русофілів було підірване, і вони були вимушені передати владу українофілам, яких очолив Августин Волошин. Він створив Українське національне об’єднання, організацію тоталітарного типу, та армію – Карпатську Січ, під керівництвом полковника С.Єфремова. Політичних противників ізолювали у таборі. Вважаючи Німеччину своїм союзником, уряд Закарпаття готував Карпатську Січ до війни з Польщею на боці Гітлера.

Але 2 листопада1938 року було підписано німецько-італійський договір у Відні, за яким передбачалася передача Закарпаття хортистській Угорщині. А.Волошина навіть не запросили до залу засідань, об’явивши готове рішення лише ввечері. Були пропозиції стосовно об’єднання Закарпаття з УРСР. Але Й.Сталін зневажливо віднісся до цього плану.

Доля Карпатської України

10 листопада 1938 року угорські війська почали окупацію Закарпаття і захопили Ужгород і Мукачеве. Уряд Волошина переїхав до Хусту. 15 березня 1939 року скликано засідання українського Сейму. Сейм проголосив незалежність республіки «Карпатська Україна», оголосив державну мову – українську, затвердив герб республіки (ведмідь на червоному полі), синьо-жовтий прапор. Сейм обрав президентом Августина Івановича Волошина. Але ці рішення приймалися під гуркіт гармат, бо ще 14 березня угорські війська розпочали широкомасштабні дії у Закарпатті по загарбанню країни. Даремно А.Волошин тричі посилав телеграми А.Гітлеру, з проханням узяти державу під свій захист. Диктатор зрадив свого союзника. Зразу ж після проголошення незалежності уряд А.Волошина втік за кордон.

Упродовж 15-17 березня 1938 року п’ятитисячна, погано озброєна і навчена Карпатська Січ намагалася стримати наступ 40-тисячної армії Угорщини. Опинившись у міжнародній ізоляції, Карпатська Україна пала. Закарпаття перейшло під владу фашистської Угорщини. Після підписання у серпні 1939 року німецько-радянського пакту, радянська армія у вересні 1939 року ввійшла на територію Польщі. Відбулася знаменна подія, дуже важлива для формування території майбутньої незалежної України – возз’єднання Західної України з УСРР під владою СРСР. У 1940 році радянський уряд надіслав ультиматум Румунії і приєднав Північну Буковину, Хотинщину і Бессарабію. Почалися соціалістичні перетворення. Так була вирішена доля західноукраїнських земель. Лише Закарпаття до 1944 року залишалося за Угорщиною.

Післямова

Початок ХХ століття виявився доленосним для українського народу. Розділений між імперіями, народ України, разом з трудящими інших країн, розпочав боротьбу за краще життя, за повагу до власних національних традицій і культури, за право мати власну державність. Утворення політичних партій, організацій, участь у революційних рухах призвели до падіння монархій ( як російської, так і австрійської), до початку Національно-демократичної революції 1917 року, до спроб утворити власні уряди (Генеральний Секретаріат, Народний Секретаріат, уряд Скоропадського, Директорія), армію(Українські Січові Стрільці, армія УНР, Червоне Козацтво), державу (УНР, Українська держава Скоропадського, ЗУНР, УСРР). Становлення української державності відбувалося у складних політичних умовах. Для багатьох громадян, для видатних політичних лідерів, характерною була невизначеність суспільних пріоритетів, політичних орієнтирів, форм союзу з іншими держаними утвореннями. Тому ми спостерігаємо багато ідейних суперечок, змін поглядів провідних діячів, немало конфліктів, що гальмували розвиток держави. Протягом 1917 -1920 років чітко визначилися прихильники української державності – діячі Центральної Ради, гетьман Скоропадський, Директорія УНР, націонал-комуністи з КП(б)У. Проте усі ці політичні сили діяли хаотично, не узгоджено, навіть воювали між собою. У той же час українську державність заперечували російські білогвардійці й більша частина Російської Комуністичної партії більшовиків.

І все ж українські більшовики змогли добитися певних результатів. На руїнах громадянської війни постала цілком самостійна Українська Соціалістична Радянська республіка. Дуже важливими для збереження українських традицій, розвитку мови, культури стали кроки уряду по «українізації» республіки. Важливим здобутком освіти стало майже повне подолання неписьменності. У 1933 році в УСРР було вже 22тис. шкіл, у яких навчалися 4,5 млн. учнів. Більшість шкіл були українськими. Але економічна розруха 1918-1922 років, важке міжнародне становище підштовхнуло радянську владу України розглянути можливість входження до Союзу Радянських Соціалістичних республік. Переважна більшість населення підтримувала ідею утворення СРСР, вбачаючи у цьому перший крок до світового соціалізму, об’єднання трудящих усіх країн, можливість зміцнити економіку та обороноздатність.

Внаслідок індустріалізації 1928-1941 країна отримала важливий економічний потенціал. З аграрно-індустріальної УСРР перетворилася в індустріальну країну. Радянська Україна за рівнем розвитку галузей важкої промисловості випередила ряд західноєвропейських країн. З’явилося власне машинобудування, власна енергетика, сотні великих і малих заводів та фабрик. На колгоспних полях, фермах працювало багато спеціалістів ( агрономів, механізаторів, тваринників), техніки. Але політичний та економічний суверенітет України у складі СРСР був фіктивним. Радянська модернізація здійснювалася швидко і важкою ціною. Значного удару по аграрній сфері нанесла непродумана, насильницька колективізація селянських господарств. Сталінський режим, розв’язавши штучний голодомор 1932-1933 років і здійснивши масові незаконні репресії, здійснив нечуваний злочин світового масштабу проти народу УРСР. В результаті сталінського терору загинуло близько 170 тисяч членів КП(б)У, квіт української науки і культури, кращі військові спеціалісти. Це підірвало могутність УРСР, спричинило недовір’я до радянської влади в СРСР, зробило Радянську Україну беззахисною перед нападом фашистської Німеччини у 1941 році. В окупації і пограбуванні УРСР 1941-1943 років є й велика доля вини сталінського керівництва. І все ж не варто недооцінювати утворення і існування УСРР на протязі 1919 - 1991 років. Мільйони людей витратили своє життя і здоров’я на розбудову Радянської України, на створення її економічного та військового потенціалу. Наші предки натхненно працювали, перемагаючи бідність, страхітливі голодомори, репресії та воєнні лихоліття, щоб залишити своїм нащадкам міцний фундамент для побудови незалежної України. Була визнана територіальна цілісність УРСР, утворено власний уряд, адміністративний апарат, з часом будуть надані й зовнішньополітичні права( УРСР стане співзасновником ООН). У порівнянні з царськими часами , збільшилися національно-культурні права українського народу та національних меншин, значно виріс економічний потенціал,( що використовується й до сьогодні). За часів 1939-1954 років будуть зібрані воєдино, об’єднані в одній державі усі території України( крім Наддніпрянщини – західноукраїнські землі, включаючи Закарпаття , а також Крим). Усе це дає підстави вважати період існування Української Радянської Соціалістичної республіки важливим етапом формування майбутньої незалежної України. Без цього етапу не було б такої події як 24 серпня 1991 року – проголошення незалежності. Не менш важливими цеглинками у майбутній будівлі української держави можна вважати проголошення злуки УНР і ЗУНР 1919 року та коротке існування незалежної Карпатської України 1939 року.

Підводячи підсумок боротьби українського народу за власну державність, варто нагадати вічну проблему українців – відсутність єдності, одностайності. Неможливо у майбутньому допускати гостру непримиренну боротьбу національних сил різної політичної орієнтації між собою. Внутрішні чвари, невміння захистити свою державу від зовнішніх ворогів, постійні пошуки союзників за межами України, відсутність твердості і розумного взаємовигідного компромісу у зовнішньополітичних відносинах породжували біди і проблеми у державі.

…1 вересня 1939 року війська нацистської Німеччини раптово вторглися у Польщу. 3 вересня у війну проти Німеччини вступили Англія і Франція. Розпочалася ІІ Світова війна, що залучила до своєї орбіти 61 державу, в яких проживало 80% населення земної кулі. Вона продовжувалася шість років і забрала 60 мільйонів життів. 22 червня 1941 року, здійснюючи загарбницький план «Барбаросса», фашисти напали на СРСР. Важливе місце у своїх загарбаннях фашисти відводили Україні. Розпочалася Велика Вітчизняна війна народів СРСР проти фашизму. Таким чином, у 1941 році український народ стояв на порозі нових випробувань.