4. План гоелро
Ідея електрифікації
Ще у лютому 1920 року, після розгрому Денікіна, за директивою В.Леніна, було утворено Державну комісію електрифікації Росії. Передбачалася технічна реконструкція народного господарства, що мала спиратися на найпрогресивнішу на той час енергетичну основу – електричний струм. Співавтором ленінського проекту став провідний спеціаліст Г. Кржижановський. Залучивши до роботи фахівців, Кржижановський, в стислі строки , розробив план електрифікації Росії( план ГОЕЛРО), що був затверджений в грудні 1920 року на VII Всеросійському з’їзді Рад.
План та Комісія з електрифікації Будівництво греблі
Комісія електрифікації України (КЕУ)
Було передбачено з 10 років побудову 30 теплових і гідроелектростанцій, відбудову шахт Донбасу, металургійних заводів, запропоновано побудувати на Україні Дніпровську ГЕС. У лютому 1921 року , на V Всеукраїнському з’їзді Рад, розглянули і затвердили план електрифікації, утворили спеціальну комісію – Комісію електрифікації України (КЕУ), для реалізації плану. Х.Раковський порушив питання про відбудову та розвиток народного господарства України. Передбачалася побудова Дніпрогесу ( поблизу Олександрівська, потужністю 200 тис. кВт), державних районних електростанцій у Штерівці, Лисичанську, Гришиному, Білій Калитві.
Плани розбудови економіки
Планувалося побудувати заводи по виплавці якісної сталі та алюмінію, ремонт старих заводів і шахт, побудова нових. Приділено увагу розвитку машинобудування, транспорту і сільського господарства України. Але усі плани здавалися маловірогідними для здійснення в умовах інфляції, розрухи, занепаду економіки, відсутності реальної допомоги від західних країн ( в ці плани не повірив навіть відомий англійський фантаст Г.Уелс, що побував в Росії, зустрічався з В.Леніним, якого назвав «кремлівським мрійником»). Була реальна загроза масового голоду та нової війни з західними державами. Опиратися на доходи від продрозкладки було марно, бо село страждало від голоду і хвороб, і селяни зменшували посівні площі. Назрівала нагальна потреба в корінній зміні економічної політики.
Боротьба з епідеміями під час голоду Допомога голодуючим
5. Голод 1921-1923 років
Катастрофічна посуха та епідемії
У 1921 році була катастрофічна посуха, що призвело до неврожаю. В основних зернових районах Росії та України (Поволжя, Центральний Чорноземний район, Північний Кавказ; Катеринославщина, Харківщина, Одещина, Миколаївщина) був низький збір зернових культур. Незважаючи на державні завдання на посів для кожного селянського господарства (розверстка), план хлібозаготівель було зірвано. Зібрали лише 300 млн. пудів зерна (30% врожаю 1916 року).Частина його була відправлена голодуючим Поволжя, а на Україну, де ситуація, в порівнянні з Росією вважалася кращою, привезли на прогодування близько 50 тисяч дітей з Поволжя( хоча це їм мало допомогло). Голодувало від 4 до 7 млн. осіб. Лютували епідемії тифу і холери. Близько 500 тис. людей померло від голоду і хвороб. Багато людей покидали рідні місця, йшли на Правобережжя, де врожай був кращим. Керівник Радянської Росії В.Ленін звернувся за допомогою до міжнародної спільноти. Тому потрібно згадати й заходи Міжнародного комітету допомоги голодуючим Радянської Росії, що діяв в Берліні та «Міжнародну допомогу робітників» під керівництвом Клари Цеткін (свої кошти внесли відомі діячі свтового масштабу – Т.Драйзер, Ф.Нансен, А.Барбюс, А.Енштейн, А.Франс, Б.Шоу, Р.Роллан, інші). Але на південь України ця допомога майже не потрапляла з-за зруйнованості залізничних шляхів.
Заходи уряду України задля подолання голоду
В таких умовах уряд УСРР здійснив наступні заходи:
у жовтні 1921 року постановою ВУЦВК утворювалися центральні, губернські, повітові комісії допомоги голодуючим (під загальним керівництвом Григорія Петровського);
листопад 1921 року – Циркуляр ЦК КП(б)У про збирання серед членів партії золота і коштовностей у фонд допомоги голодуючим ( за ініціативою секретаря ЦК Д.Лебідя);
З 1922 року, (завдяки багаточисельним зверненням Х.Раковського, М.Скрипника до уряду Російської федерації), урядові власті припинили вивіз до Росії продовольчих вантажів з України;
У січні 1922 року - прийнято Циркуляр Раднаркому УСРР про вилучення з палаців, особняків, церков та монастирів золота і коштовностей. Вони були використані для закупки харчів за кордоном (але були продані й художні цінності високого ґатунку, що призвело до конфлікту держави з церквою);
У січні 1922 року голова Раднаркому УСРР Х.Раковський уклав угоду з Адміністрацією допомоги з США(АРА) країнам Європи, що постраждали від Світової війни. Ця допомога врятувала тисячі голодуючих Півдня України і Криму.
проводилося медичне лікування, щеплення хворих на тиф.
Місія допомоги безпритульним дітям Адміністрації допомоги з США (АРА)
Ці заходи допомогли врятувати тисячі голодуючих півдня України та Криму.
Ціною великих зусиль селянство навесні засіяло поля. Урожай 1922 року був кращим, але від виснаження, хвороб люди продовжували помирати. Повністю голод в Україні було ліквідовано лише у 1923 році. Близько 1,5 млн. чол. померло.