3. І Універсал Центральної Ради та його наслідки

Місія В.Винниченка у Петрограді

16 травня 1917 року українська делегація на чолі з В.Винниченком прибула до Петрограду і була прийнята головою Тимчасового уряду Г.Львовим. Було подано Декларацію з вимогами автономії України і створення українських військових частин. Але після обговорення цього питання 3 червня Тимчасовий уряд відкинув пропозицію Центральної Ради. Головний аргумент – питання про введення автономії якоїсь території можуть вирішити лише Установчі Збори. Делегація Винниченка повернулася ні з чим.

І Універсал та його наслідки

Така політика Тимчасового уряду викликала незадоволення делегатів ІІ всеукраїнського військового з’їзду, які вимагали введення автономії України. В той же час, Київська Рада робітничих і солдатських депутатів зайняла іншу позицію, вважаючи небезпечним введення автономії самостійно, без рішення Всеросійських установчих зборів, бо це буде порушення законів держави .

І все ж , 10 червня 1917 року, на ІІ всеукраїнському військовому з’їзді, Центральна Рада проголошує документ (у формі звернення до населення) – І Універсал, за яким:

• проголошується автономія України в складі Росії,

• «порядок і лад» на Україні встановлюють обрані демократично (рівним, прямим, таємним голосуванням) Всенародні Українські збори (Сейм –законодавчий орган влади),

• відмова сплачувати податки до центральної казни і запровадження українського податку «на рідну справу»,

• об’єднання зусиль різних національностей України для творення нового життя.

Універсал мав велике значення для українського суспільства. Люди надсилали телеграми в знак підтримки і солідарності, вітали ЦР, як державний орган. Збиралися кошти «на рідну справу». В.Винниченко називав цей період високим піднесенням творчих сил народу. Але були й люди які не сприйняли І Універсал, вважали його передчасним, непродуманим кроком. Неоднозначною була реакція і в Росії. Урядові партії вважали, що Універсал - це спроба розвалити державу, що в умовах Світової війни обернеться катастрофою. Кадет Мілюков назвав проголошення Універсалу злочином. Лідер партії більшовиків В.Ленін навпаки, в статті «Україна»(газета «Правда»), позитивно оцінив вимоги українців, зауваживши при цьому, що український народ не хоче повністю відокремлюватися від Росії, а вимагає лише автономії. В статті «Недемократично, громадянине Керенський» та інших, керівник РСДРП(б) засуджував погляди тих соціалістів, які заперечували право України на відокремлення, виступав за добровільний, в майбутньому, союз українців та великоросів. І Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, що працював у червні 1917 року в Петрограді закликав до Тимчасовий уряд до порозуміння з органами влади, що утворилися в Україні.

Утворення і склад Генерального секретаріату

В той же час українська громадкість почала звертатися до Центральної Ради в різноманітних справах. Тому назріла потреба утворення виконавчого органу крайової влади.

Генеральний Секретаріат Володимир Винниченко голова Генерального секретаріату

15 червня 1917 року, на таємному засіданні Ради було створено Генеральний секретаріат(ГС) – виконавчий орган влади на чолі з відомим українським письменником Володимиром Винниченком. Він був родом з Єлисаветграда, з родини бідного наймита. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Захопився революційною діяльністю, був членом РУП та УСДРП. В склад Генерального секретаріату входили 8 генеральних секретарів та генеральний писар з таких політичних партій ( див. таблицю):

В. Винниченко	Голова ГС та секретар внутрішніх справ (УСДРП)
С.Петлюра	Секретар військових справ (УСДРП)
Х.Барановський	Секретар фінансів (безпартійний)
Б.Мартос	Секретар земельних справ (УСДРП)
В.Садовський	Секретар судових справ (УСДРП)
М.Стасюк	Секретар продовольчих справ (УПСР)
І.Стешенко	Секретар народної освіти (УСДРП)
С.Єфремов	Секретар міжнаціональних справ (УПСФ)
П.Христюк	Генеральний писар (УПСР)