5. Внутрішня політика гетьманського уряду

Формування уряду

Після почесного молебню біля Софійського Собору, гетьман обнародував перші документи про тимчасовий державний устрій, про боротьбу з розрухою, де говорилося про нові перетворення в країні. Відповідно цих документів замість УНР проголошувалася Українська держава. Уся повнота законодавчої і виконавчої влади переходила(до скликання Українського сейму) гетьману України, який також був Верховним головнокомандуючим армії і флоту. Було сформовано новий уряд з числа крупних землевласників – Рада міністрів(це були як правило досвідчені в політиці люди, старе, дореволюційне чиновництво). Очолив Раду міністрів поміщик, октябрист Федір Андрійович Лизогуб. Інші посади зайняли теж заможні поміщики. Міністерство закордонних справ очолив історик, колишній соціаліст-федераліст Дмитро Дорошенко.

П. Скоропадський - гетьман Ф. Лизогуб –голова Ради міністрів Д. Дорошенко –міністр закордонних справ

Перетворення гетьманського уряду Орієнтація на кваліфікованих чиновників дозволила налагодити відносний порядок. Були проведені наступні перетворення:

• налагоджено дієздатний адміністративний апарат : губернські і повітові старости, отамани (в Одесі, Києві, Миколаєві), урядники;

• введено новий суворий режим: заборонені вуличні збори, страйки, в деяких містах введено комендантську годину, військово-польові суди для покарання тих, хто не був лояльний до режиму гетьмана;

• встановлено Державну Варту, що виконувала функції поліції і органів державної безпеки;

• відбулося переформування військових частин(Сердюцька, Запорізька, Сірожупанна дивізії, полк Галицьких Січових стрільців); була здійснена спроба відродити козацтво, як окремий стан населення та резерв національної армії( в козаки записувалися нащадки козаків, добровольці – селяни; в жовтні 1918 року вийшов універсал гетьмана про створення кошів в 3 губерніях);

• проведені судова та адміністративна реформи;

• відновлено поміщицьке землеволодіння;, поміщики отримали право використовувати примусову селянську працю під час засіву поля, та жнив, косовиці( за ухилення від праці селяни каралися штрафом, найбільші порушники –тюрмою; працювали під наглядом німецьких «агрономічних» офіцерів);

• у липні 1918 року гетьман розпочав земельну реформу(створено аграрне законодавство), за якою селянин -«хлібороб» мав викупити додатковий наділ землі у приватного власника або у держави( 25 га на 1 особу), але реформа не була проведена до кінця; крім того селяни мали обов’язково здавати продукцію державі по закупівельним цінам;

• заводи і фабрики поверталися буржуазії, на деякий час в галузі промислового розвитку вдалося досягти певної стабілізації;

• відбувався наступ на права робітничого класу: заборонені профспілки, страйки, робітничий день досягав 10-12 годин; з часом, з-за наростаючої кризи окремі підприємства закривалися і кількість безробітних досягала 200 тисяч чоловік;

• відновлено залізниці, відбудовані окремі дороги та мости, діяв річковий транспорт;

• реформована банківська система, нарешті введена запланована ще Центральною Радою грошова одиниця – гривня, вдавалося підтримувати її стабільність.

Київ. Вид на Хрещатик Портрет гетьмана Павла Скоропадського

Стабілізація в Україні

Таким чином політика гетьманського уряду дала деяку стабілізацію розваленого українського життя. Усі, хто у ті часи відвідував Київ відмічали відносну тишу, красу і спокій у повсякденному житті : їздили візники та автомобілі, працювали магазини, ресторани та кав’ярні, гуляли добре одягнені чоловіки і дами, працював сінематограф, глядачі стояли у черзі на концерти відомого шансоньє Олександра Вертинського, лунали народні пісні, читали вірші поети, на човнах каталися по Дніпру діти. Усе це різко контрастувало з похмурим, розваленим, повним небезпеки життям у Росії, Австрії, Німеччині. Саме сюди з’їжджалися емігранти, не бажаючи жити при радянській владі. Але не варто забувати, що Українська держава залишалася залежною від Німеччини. За законом 10 вересня 1918 року Україна вимушена була надати Німеччині нову партію харчів. Стан населення суттєво не покращувався, зростала соціальна напруга.

Олександр Вертинський Володимир Вернадський Георгій Нарбут