3. Юридичне оформлення срср

Народні комісаріати

Розробляючи основи нової держави , комісія поділила народні комісаріати (прообрази майбутніх міністерств) на:

• об’єднані (або загальносоюзні) – діяли по всій території СРСР під контролем столиці – Москви,

• самостійні (або республіканські) ( усього – шість) - діяли в межах кожної республіки, що входила в СРСР(це наркомати юстиції, внутрішніх справ, землеробства, освіти, соціального забезпечення і охорони здоров’я).

Входження УСРР до складу СРСР

Після масової пропагандистської кампанії, в республіках розпочалися обговорення ідеї створення СРСР. Відбувалися чисельні збори робітничих колективів, мітинги трудящих, з’їзди Рад. Переважна більшість населення підтримувала ідею утворення СРСР, вбачаючи у цьому перший крок до світового соціалізму, об’єднання трудящих усіх країн, можливість зміцнити економіку та обороноздатність.

10 грудня 1922 року у Харкові відбувся VII Всеукраїнський з’їзд Рад. Делегати ухвалили Декларацію про Утворення СРСР і проект Конституції СРСР. Подібні рішення прийняли з’їзди Рад інших республік.

30 грудня 1922 року відбувся І з’їзд Рад СРСР у Москві. З доповіддю про декларацію і договір про утворення СРСР виступив Й.Сталін. Так було утворено нову супердержаву на Землі – Союз Радянських Соціалістичних республік(СРСР).

Плакат радянських часів Герб СРСР Прапор СРСР

4.Позиція Християна Раковського та його доля

Християн Раковський за ширші права УСРР

У комісії, голова Ради Народних комісарів України Християн Раковський виступав за зміцнення самостійності УСРР в рамках СРСР. Його непокоїли Тези ЦК РКП(б), написані І.Сталіним, в яких він вбачав великодержавницькі тенденції. У 1923 році, у газеті «Комуніст» була надрукована стаття Х.Раковського «Національний момент у радянському будівництві», в якій вказувалося на небезпеку ліквідації рівноправ’я союзних республік, можливість їх повного підпорядкування РСФРР. Раковський доводить необхідність широкої господарської автономії для України, виступає проти того, щоб «називали вигадкою українську мову». Пізніше він вимагає, щоб Україна мала власні комісаріати закордонної політики і зовнішніх справ( про перевід цих наркоматів з загальносоюзних у республіканські).

Х.Раковський і М.Фрунзе в боротьбі за національні інтереси

17 квітня 1923 року Х.Раковський сміливо виступає на ХІІ з’їзді РКП(б) з критикою доповіді Й.Сталіна за його формальне та декларативне відношення до національних питань у партійному і державному будівництві, критикує відрив партапарату від потреб простого народу.

Х.Раковського підтримав командуючий Збройними силами України Криму Михайло Фрунзе. На Всеукраїнській конференції, у квітні 1923 року, Фрунзе критично відзначив, що у партійному апараті УСРР політики не володіють українською мовою, виступив за національні інтереси України, за представництво українців у загальносоюзних органах влади, за більш широкі фінансово - бюджетні права України.

Християн Раковський Влас Чубар

Доля Х. Раковського

Але зупинити Й.Сталіна та його однодумців на шляху до фактичної автономізації союзних республік було неможливо. Користуючись хворобою В.Леніна, Й.Сталін розпочав нищівну критику своїх опонентів Християна Раковського, Миколу Бухаріна, Михайла Фрунзе, які немовби «роздмухують значення національного питання». Зокрема Раковського було звинувачено у відмові від федерації, у зрадництві, у недостатньо результативній роботі Раднаркому УСРР, який він очолював. Підтримав Сталіна 1 секретар КП(б)У Е.Квірінг.

Це змусило Х.Раковського у червні 1923 року подати у відставку. Вже у липні 1923 року його відправили геть з країни – представником СРСР у Великобританії. Це було «почесне заслання». У 1925 році раптова смерть спіткала М.Фрунзе.

Замість Х.Раковського, Раднарком УСРР очолив більш лояльний Влас Якович Чубар ( родом з Катеринославщини, колишній робітник Донбасу). Він не мав такої самостійності, твердості в думках, такого високого рівня освіти, як Х. Раковський, тому став типовим провідником політики центру.