Леонід Осипович Утьосов - співак, кіноактор, один з фундаторів стилю «джаз»
Відомі композитори Д.Ревуцький, Л.Ревуцький збирали і обробляли пісні кобзарів. Всесвітньовідомий композитор Сергій Прокоф’єв(родом з Катеринославщини) створив прекрасну пісню «Золота Україна», поклав на музику «Заповіт» Т.Шевченка для опери «Семен Котко». Композитор Рональд Гліер створив музичну виставу «Гайдамаки», героїчну симфонію «Запорожці». Серед інших авторів музичних творів відомі Я.Степовий, Б.Лятошинський, П.Козицький, К.Богуславський (обробки народної музики, революційних пісень), популярний на весь СРСР І. Дунаєвський.
Сергій Прокоф’єв Борис Лятошинський Ісак Дунаєвський
Досягнення в галузі освіти, науки, літератури і мистецтва могли бути незмірно більшими, аби їх розвиток не гальмувало некомпетентне втручання командно-бюрократичних кадрів, що у любому творі намагалися знайти крамолу, а також культ особи Й.Сталіна, що склався в СРСР.
Тема: Західна Україна (1919-1939 рр.)
Лекція 20. Західноукраїнські землі під владою Польщі, Румунії і Чехословаччини
1. Західноукраїнські землі під владою Польщі
А. Правовий статус українських територій
25 червня 1919 року представники Антанти на Паризькій конференції визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини. До середини липня 1919 року польські війська окупували усю Східну Галичину і Волинь, ліквідувавши Західноукраїнську народну республіку. Остаточно ці землі були віддані Польщі урядом С.Петлюри за Варшавським договором 1920 року. Після Радянсько-польської війни назріла нова потреба чіткого поділу цих земель між державами.
18 березня 1921 року між Радянською Росією і Польщею було підписано Ризький мирний договір, за умовами якого Польща визнавала існування Української Соціалістичної Радянської республіки(Правобережна Україна відходила до складу УСРР).
Таким чином, у 1920 році, під владу Польщі заключно відійшли західні райони України та Білорусії, серед яких Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, також за Польщею залишалась Східна Галичина. Польський уряд зобов’язувався гарантувати мовні та релігійні права українцям в Польщі. Але цих зобов’язань він ніколи не дотримувався. У 20-30 рр. Польща була унітарною державою, з авторитарною, жорсткою владою.
Тому уряд Польщі ліквідував галицьку автономію і сейм. Українські землі офіційно називалися «Східна Младопольща». За Конституцією 1921 року тут керували польські урядові комісари.
Б.Культурне і національне становище українців у Польщі
На цій території проживало близько 6 мільйонів українців(переважно у селах). Польський уряд проводив дискримінаційні дії по відношенню до українців:
полонізація ( імена і прізвища –польські, зміна географічних назв на польські );
насильницька депортація українців з їх історичних земель у центр Польської республіки, а на вільні українські землі селили «надійне»польське населення( було переселено 300 тис. поляків);
позбавляли українців прав займати адміністративні посади у державних установах, воєнні посади у армії, поліції;
заборона української мови у державних і адміністративних органах влади;
липень 1924 року – затверджено «кресовий закон», що дозволяв «двомовну»(утраквістичну) школу. Але по суті - школа була лише польською, вчителями були переважно поляки, що не знали української мови; українські школи були закриті ;
для українців існувала відсоткова норма прийому до вузів (так Львівський університет приймав лише 5% українців щорічно), надмірно висока плата за навчання;
Результат: у 30-х рр..70% українців у Польщі були неписьменними чи малописьменними. З 138 державних середніх шкіл у Галичині залишилося лише 5 шкіл. У Львівському університеті, інших вузах українська мова не вивчалася.
В. Опір українців дискримінаційній політиці
У 1921 -1925 рр. існував у Львові український «Таємний університет», який виховував українських патріотів, діяло просвітницьке товариство «Рідна школа», що заснувало декілька гімназій, ліцеїв, професійно-технічних шкіл для українців;
діяли осередки товариства «Просвіта» та «Наукове товариство ім.. Т.Шевченка» у Львові, що багато зробили для збереження і розвитку національної культури Західної України. У «Науковому товаристві» працювали учені С.Смаль-Стоцький, В.Гнатюк, К.Студинський, І.Горбачевський, М. Возняк, Ф.Колесса, В.Щурат, В.Дорошенко, інші;
Масові страйки робітників( наприклад, з 1929 по 1933 рр. - 411 страйків), акти саботажу, селянські виступи;
Збройна жорстока боротьба проти польського тоталітарного режиму Організації українських націоналістів(ОУН).
У відповідь польський уряд розпочав масові репресії. Так осінню 1930 року була проведена «пацифікація»(втихомирювання) західноукраїнських земель. Спецзагони жорстоко розправлявся з повсталими, розганяли культурні, національні організації. У містечку Береза Картузська було створено концтабір, де було ув’язнено близько 1000 українських політичних в’язнів.
Г. Промисловість і сільське господарство
Західноукраїнські землі були своєрідним сировинним придатком Польщі, її колонією. Польські урядовці поділили країну на «Польщу-А»(корінні польські землі) і «Польщу –Б»(переважно - західноукраїнські і західнобілоруські). У «Польщі-Б» було обмежено видача дозволів на відкриття підприємств, обмежені зв’язки з центральними регіонами Польщі. Тому з індустріальної точки зору «Польща-А» була більш розвинута( хоча у країні й панував іноземний капітал). Щоб протистояти іноземному впливу, галицькі українці створювали кооперативи. Декілька молочних кооперативів об’єдналися у спілку «Маслосоюз», торгові міські кооперативи - у спілку «Народна торгівля», кредитні спілки – у «Центробанк». Налагоджено експорт українського масла у Чехословаччину, Австрію, Швецію і навіть –Палестину.
У 1939 році існувало вже 4000 кооперативів, що об’єднували 700 тисяч людей. Але польські власті, побоюючись економічної самостійності українських земель і конкуренції, стримували розвиток українського кооперативного руху.
У 1919 році польський сейм ухвалив «Основи земельної реформи». Українські селяни отримали невеличкі наділи землі за викуп( польські – більші за розміром). Часто це були землі поганої якості, незручно розташовані. Але значна кількість земель залишалася у власності поміщиків.
У середині 30-х рр. тяжкого удару по економіці західноукраїнських земель завдала світова економічна криза. Уряд Польщі залишив без підтримки українських промисловиків ,робітників, селян(полякам допомога була надана) Люди страждали від бідності, безробіття, голоду. У 1932 році безробітних українців було близько 40 тисяч чоловік. Ті що працювали, мали великий робочий день - 10 годин і більше, при мізерній зарплаті, відсутності соціального захисту, техніки безпеки( у 1934 році було 3,5 тисяч випадків каліцтва). Нестерпними були житлові умови. Епідемії тифу, дизентерії, скарлатини косили людей. У сільському господарстві використовувалася не регламентована праця наймитів за гроші, або продуктовий пайок.
Д.Релігійне життя
На західноукраїнських землях існували православна, греко-католицька церкви. Найбільших переслідувань зазнали православні українці. У 30-рр. розгорнулося масове навертання їх до римсько-католицької віри. Знищено 200 православних храмів, а 150 передано католикам( залишився 51 православний храм). Більш міцний захист з боку уряду мала греко-католицька церква, очолювана митрополитом А.Шептицьким. Але це не рятувало населення від переслідувань, якщо воно не змінювало українські приз віща на польські і користувалися українською мовою.