1. Зміни в політичному керівництві срср і відміна Непу

Володимир Ленін і його «заповіт»

З 1923 року голова уряду, член ЦВК СРСР Володимир Ленін з-за хвороби практично не брав участі у керівництві державою, знаходячись на лікуванні. Але він намагався слідкувати за подіями в країні. Його погляди на соціалістичне майбутнє країни зазнали певних змін: він пропонував перетворити СРСР у конфедерацію, не збирався відміняти Неп, радив втілювати плани ГОЕЛРО та індустріалізації в життя, пропонував принцип добровільності у створенні колгоспів без усілякої масовості. В «Листі до з’їзду» В.Ленін дає гостро негативну характеристику Й.Сталіну й пропонує змістити його з посади генерального секретаря РКП(б) з-за «грубості», «невміння правильно користуватися владою». Але В.Ленін не зміг назвати нову кандидатуру на цей пост. Однопартійні недбало віднеслися до побажань свого вождя: багато його останніх робіт було приховано, рекомендації не взяті до уваги. У 1924 році Володимир Ленін помер. Після його смерті була канонізована сталінська інтерпретація ленінізму. Стосовно ідей та діяльності В.Леніна, ролі в світовій історії існує широкий спектр оцінок – від позитивних, до різко критичних.

Йосип Сталін – генеральний секретар ЦК РКП(б) Олексій Риков – голова Раднаркому СРСР

Утвердження самовладдя Йосипа Сталіна

Після смерті вождя розгорнулося гостре ідейне протистояння та боротьба за владу в РКП(б). Переможцем у цій боротьбі вийшов генеральний секретар ЦК партії Йосип Віссаріонович Сталін (Джугашвілі). Він і його однодумці змогли добитися засудження поглядів 75 активних діячів опозиції (серед яких Л.Троцький, Л.Камєнєв, Г.Зінов’єв, М.Томський), виключення їх з партії та Політбюро. В країні на передові посади були поставлені слухняні виконавці сталінської волі : К.Ворошилов, М.Калінін, В.Куйбишев, Л.Каганович, В.Молотов. На Україні прихильники Сталіна – Д.Мануїльський, В.Чубар, С.Косіор, М.Скрипник теж засудили «троцькістів»- М.Голубенка, М.Гордона, Я. Дробніса. У 1928 році Л.Троцького було вислано за межі СРСР, а пізніше – вбито. У 1929 році Сталін вийшов переможцем у боротьбі з т.зв. «правим ухилом» ( М.Бухарін, О.Риков). З 1929 року країна фактично вступає в період одновладдя і диктатури Й.Сталіна. Голова Раднаркому СРСР Олексій Іванович Риков позбувся своєї посади. Його замінив вірний «сталінець» Сергій Сирцов.

Відміна Непу і формування нової моделі соціалізму

У 1927-1928 роках СРСР спіткала хлібозаготівельна криза. Урожай 1927 року був невисоким, а ціни на хліб, встановлені державою, не задовольняли селян. Тому вони стали притримувати хліб, вирощувати тільки для власних потреб, не виносити на продажу. Кризу можна було легко подолати, відрегулювавши ціни. Але сталінський уряд вирішив скористатися кризою і взагалі відмінити Неп, (вважаючи його поступкою капіталізму), ввести насильницьке збирання хлібу в колгоспах. Проти рішення Й.Сталіна виступив Микола Бухарін (один з ініціаторів продовження Непу), а на Україні – секретар Запорізького окружкому Микола Ікс. Але їх погляди були засуджені. Неп було відмінено. Усі приватні підприємства стали державними, на селі зникли всі форми сільської кооперації. Так було ліквідовано кооперативний соціалізм, що базувався на ринкових відносинах; була впроваджена планова економіка.