5. Українська література 30-х років

Задачі літератури

Суперечливі процеси відбувалися в українській літературі. Партія і уряд ініціювали майстрів пера на широке відображення навколишнього життя, на оспівування трудових подвигів кращих представників радянського народу у славні часи індустріалізації, та під час становлення колгоспної системи; детально показувати позитивні боки радянського ладу, що міцнішає завдяки мудрому керівництву партійних вождів. Але такий підхід часто приводив до створення одноманітних, занадто парадних, а інколи - сірих і нудних творів, які як правило були позбавлені цікавого сюжету. Лише окремим авторам, завдяки їх таланту, вдавалося в таких умовах створювати щось близьке до справжньої літератури. Значно кращі і цікаві з’являлися твори на тему революції, громадянської війни, на західну тематику – про вади капіталістичного устрою. Але такі твори, незважаючи на їх майстерність, все ж були необ’єктивними. Але позитивні боки можна побачити і в такій літературі. Вперше в українській літературі на сторінках творів з’являються не рафіновані і розбещені інтелігенти чи нероби – поміщики, а проста, трудова людина, що ламаючи перепони, долаючи усілякі труднощі будує нове життя і вірить в краще майбутнє.

письменник Микола Олексійович Островський та його герой – полум’яний комуніст Павло Корчагін (Кадри з фільму М.Мащенка «Як гартувалася сталь»)

Нові герої літератури В книгах того часу мужні комуністи, як правило - з народу, героїчно воювали з білогвардійцями, керували народними повстаннями, ставали керівниками новобудов, організовували колгоспи, хоч і ставали інколи жертвами шпигунів, терористів чи куркулів, але останні як правило несли справедливе покарання в кінці твору. На сторінках поетичних і про­зових творів, у драматургії і публіцистиці головними героями поста­вали робітники і колгоспники, представники різних професійних груп, інтелігенції. Поширювалася ленінська тематика, розроблялися проблеми радянського патріотизму й інтернаціоналізму.

Юрій Іванович Яновський Максим Тадейович Рильський Микола Костянтинович Зеров

Доля літературних організацій

У 1932 році вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературних організацій», що з метою консолідації письменницьких сил у республіці розпустила різноманітні літературно-художні об'єднання ( «Плуг», «Гарт», «Авангард», «ВАПЛІТЕ», тощо) і сприяла утворенню єдиної Спілки радянських письменників України, яка була організа­ційно оформлена на Першому з'їзді письменників України у 1934 році. Спілка тоді складалася із 120 членів і 73 кандидатів-стажистів. Свобода у літературі і мистецтві 20-рр., змінилася принципом «партійності» у 30-х роках. Цей підхід означав чітку регламентацію тем у літературі. Заохочувався «соціалістичний реалізм». Як вже відмічалось, основними темами стали соціалістичне будівництво, перетворення на селі, показ вождів, партійних діячів, героїв революції, громадянської війни. Не заборонялися й легкі жанри, «масова культура» – гумор, сатира, пригодницький жанр, наукова фантастика( але не відірвана від реальності).

Поетичні твори У галузі поезії стали відомі наступні автори та їх твори: Павло Тичина - збірка «Чуття єдиної родини» (про об’єднання народів в СРСР), вірш «Партія веде»(про успіхи соціалістичного будівництва), збірка «Сталь і ніжність»; Микола Бажан – поеми «Число», «Смерть Гамлета», «Мати», «Батьки і сини»; Володимир Сосюра - збірка «Нові поезії», балада «Комсомолець»( присвячена громадянській війні), «Червоні троянди», «Люблю»( теми патріотизму, дружби, «соціалістичного будівництва», кохання); Максим Рильський – збірки: «Знак ваги» «Київ», «Україна», «Збір винограду» ( оспівування праці радянських людей, керівної ролі Комуністичної партії); Микола Зеров - «Сонети»; Олександр Олесь- « Кому сповім печаль»(жив і працював в еміграції).

Євген Павлович Плужник Остап Вишня Зінаїда Павлівна Тулуб

Українська проза

В галузі прози одним з провідних і перспективних авторів став Юрій Яновський. Його знамениті «Вершники» - романтичний і героїчний твір про трагедію громадянської війни, що поділила рідних і близьких людей, які інколи були в різних таборах і в боях вимушені були вбивати один одного. В повісті «Майстер корабля» Яновський досліджує творчий процес, зокрема в жанрі кіно. У суворо реалістичному романі «Бур’ян» Андрія Головка відображено важкий процес створення колгоспу у селі, протистояння комуніста Давида Мотузки різним злочинним елементам та куркулям. Серед кращих прозових творів десятиліття можна назвати «Шлях на Київ» СеменаСкляренка, «Дитинство», «Наші тайни» Юрія Смолича, та інші. Драматичні твори поповнилися п'єсами М. Куліша, І. Микитенка, О. Корнійчука, Л. Первомайського та інших. Талант ряду письменників було деформовано умовами звеличення Сталіна, формування культу його особи.

Проте й у ті часи на Україні була правдива література. Нову бюрократію, що засіла в радянському та партійному апараті, неод­мінні атрибути її існування — пристосовництво, підлабузництво, догідництво — їдко сатирично викривали М. Хвильовий, Остап Ви­шня, І. Сенченко. У творах деяких письменників, зокрема В. Підмогильного, Є. Плужника, В. Мисика й інших митців, відображалися непевність і розчарування, викликані сталінською політикою адмі­ністративно-бюрократичного тиску, примарою голодного села, по­шуками за кожним рогом «ворога народу» чи жупела націоналіз­му. А римські диктатори із сонетів М. Зерова надто нагадували символи часів сталінщини.

Історична, пригодницька і фантастична проза

Помітними здобутками літератури стали також історичні повісті та романи, зокрема «Голубі ешелони» Петра Панча , «Наливайко» Івана Ле, кіноповість «Щорс» Олександра Довженка , двотомний роман «Людолови» Зінаїди Тулуб, повість «Кармалюк» Василя Кучера.

Микола Трублаїні Повість «Шхуна Колумб» Володимир Владко Роман «Аргонавти Всесвіту»

Було започатковано пригодницький жанр в літературі. Великою популярністю у юного читача користувалися повісті Миколи Петровича Трублаїні «Лахтак», про мужніх дослідників Півночі, та захоплююча «Шхуна «Колумб», в якій юнаки чорноморського острова Лебединий зірвали терористичні плани західної агресивної країни, і викрили її підводний човен, що з’явився біля радянських берегів задля збору розвід інформації напередодні війни. В подібному жанрі була написана повість Олеся Донченка «Школа над морем», та Вадима Собка – «Скеля «Дельфін». Технічний прогрес, сплеск інтересу до вищої освіти та науки породив жанр наукової фантастики. Першим фантастом України стає Володимир Кирилович Винниченко, автор соціальної утопії «Сонячна машина», що у 30-х рр. користувалася неабияким успіхом у читача(в УРСР вийшло зібрання творів цього письменника-емігранта). В Україні фундаторами жанру стають Володимир Миколайович Владко (романи «Аргонавти Всесвіту», «Нащадки скіфів», повість «Ідуть роботарі»), та Юрій Смолич (трилогія «Прекрасні катастрофи»). Естафету підхоплює Микола Трублаїні романом «Глибинний шлях», який був виданий вже після війни (письменник загинув в бою). У науково-фантастичних творах герої стараються поставити науку на службу людині, не дати злу скористатися з наукових відкриттів з метою наживи, завоювань.

Російськомовна проза письменників, вихідців з України

Значних вершин в досягла російськомовна проза( як тих, хто проживав на території УРСР, так і вихідців з України). Найзначнішими творами стали роман Ісака Емануїловича Бабеля про події громадянської війни «Коноармія», та його ж збірка «Одеські оповідання»; повісті Михайла Опанасовича Булгакова «Записки юного лікаря», «Собаче серце», роман «Майстер і Маргарита» (надруковано лише у 60-рр.), його ж п’єси « Біг», «Дні Турбіних»; романи Миколи Олексійовича Островського «Як гартувалася сталь» ( про трагедію комсомольця, відданого революційним ідеалам, але скаліченого громадянською війною, але що знаходить у собі сили стати письменником), Антона Семеновича Макаренка «Педагогічна поема» ( про перевиховання безпритульних дітей); сатирична дилогія Іллі Ільфа і Євгена Петрова «12 стільців», «Золоте теля»; твори Іллі Еренбурга, Костянтина Паустовського, Юрія Олеші, Едуарда Багрицького, Арсенія Тарковського, Валентина Катаєва, інших.

М. Булгаков та пам’ятник йому у Києві (встановлений у 2007 році) Ісак Бабель

Українська література розвивалася як складова частина багато­національної літератури країни, її художні твори увійшли до духов­ної скарбниці культури усього суспільства, чимало з них переклада­лися на мови народів СРСР та іноземні мови.