2. Стан освіти

Середня освіта

Важливим здобутком освіти стало майже повне подолання неписьменності. За даними 1939 року в УСРР залишалося лише 15% людей, що не вміли читати і писати (але рівень грамотності був невисоким). У 1932 році була введена неповна середня школа (1-7 класи) і середня школа( 1-10 класи). У 1933 році в УСРР було вже 22тис. шкіл, у яких навчалися 4,5 млн. учнів. Більшість шкіл були українськими, але існували й російські, єврейські , німецькі, болгарські, молдавські школи. Покращилося обладнання шкіл, існували якісні підручники. Збільшилися кількість учителів. У 1940 році школи охоплювали навчанням вже 6,7 млн. дітей. Але сільські школи існували у невеликій кількості з поганим оснащенням, в них був дефіцит вчительських кадрів.

Русифікація освіти 10 квітня 1938 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію шкіл на Україні», де говорилося про недоцільність створення навчальних закладів для національних груп. У 1938 році виходить Постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови у національних республіках СРСР». Почалася масова русифікація народної освіти.

У 1939 році ліквідували окремі національні райони, національні та містечкові Ради. Але варто зауважити: повної заборони української мови ( як і мов інших народів СРСР) не було. Вона вивчалася у міських школах, але на неї відводилася невелика кількість годин. Сільські школи залишалися українськими. Українські видання (газети, журнали, книги) виходили, але невеликими тиражами. Українська абетка змінилася, пристосувавшись до російської.

Піонерські і комсомольські організації

Школи працювали у дві зміни. У кожній школі існувала піонерська організація, яка взяла деякі свої основи з бойскаутських організацій Англії. Щоб покращити своє дозвілля, діти масово намагалися вступити до цієї організації( значно пізніше прийматимуть у піонери більш формально).

Піонерський загін 30-х років Відпочинок дітей у піонерському таборі «Артек»

Піонервожаті старалися зробити їх життя цікавим, побудованим на військовій, революційній романтиці ( походи, вогнища, військово-патріотичні та спортивні ігри, різноманітні змагання), але мали й ідеологічне завдання – виховання « нової людини». У Криму був організований чудовий піонерський табір Артек.

Комсомольські організації шкіл, вузів, заводів, фабрик шефствували над молодшими, закликали юнаків та дівчат до трудових подвигів, організовували соцзмагання, теж мали ідеологічне підґрунтя – виховання людини соціалістичного суспільства.

Школи-комуни

У кінці 30рр, безпритульних дітей-сиріт, чиї батьки загинули у війну, або померли від хвороб чи голоду залишалося не менше. Серед малолітніх бродяг були й діти репресованих(яких змусили відмовитися від батьків- «ворогів народу»). Таких дітей поміщали в інтернати, спец табори.

Видатний український педагог-новатор Антон Семенович Макаренко організовував трудові школи-комуни , займався важкою місією перевиховання важких підлітків. Він застосовував нову концепцію педагогіки – довіру до учня , що поєднувалася з суворою дисципліною, відповідальністю. Але в часи сталінської диктатури, нарком освіти, що визнавав тільки партійні циркуляри, оголосив його систему «ворожою». Макаренко мужньо відстоював свої погляди. Йому чудом вдалося уникнути репресій. Вдало поєднавши навчання і трудовий процес, Макаренко виховав тисячі порядних людей.

Вища освіта

У 30- роках відновили роботу університети у Києві, Харкові, Одесі, відкрився Дніпропетровський університет. Працювали різноманітні інститути, ФЗУ, технікуми. У 1934 році радянська влада скасувала плату за навчання у вузах і технікумах. Близько 88% студентів отримували стипендію. У навчальних закладах, поряд з старими спеціалістами, почала працювати нова, робітничо-селянська інтелігенція. У 1921-1938 роках вузи і технікуми підготували близько 400 тисяч спеціалістів. Але рівень інтелігенції знизився. Зник критичний дух, творче начало, гуманізм, властиві дореволюційній інтелігенції. Адміністративно-командна система виховувала бездумних виконавців рішень владних структур.