Радянські партійні і державні діячі

Георгій Пятаков Микола Скрипник Емануїл Квірінг

Г.Пятаков і Е.Квірінг – перші керівники КП(б)У Обраний 1 секретарем КП(б)У Георгій (Юрій) Леонідович Пятаков народився в сім’ї київського цукрозаводчика. Закінчив реальне училище в Києві. Пізніше захопився ідеями анархізму, за що був виключений з третього курсу Петербургського університету. Примкнув до більшовиків, був особисто знайомий з В.Леніним, разом з ним редагував газету «Правда», хоча й мав розходження з вождем більшовиків у поглядах. Неодноразово ув’язнювався царськими властями за революційну діяльність. Активний учасник Жовтневої революції. Від партії більшовиків входив до ЦР. З листопада 1918 року Георгій Пятаков - голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Що стосується партійного керівництва, то у жовтні 1918 року новим 1 секретарем КП(б)У був обраний Емануїл Йонович Квірінг. Він походив з Самарської губернії з родини німецького колоніста, був есером, з 1912 року – більшовик, працював у Катеринославському комітеті РСДРП(б).

Прихильники самостійної радянської України

Але прихильники незалежної КП(б)У(наприклад, М.Скрипник) не змінили своїх поглядів. З ними були солідарні ліві групи УСДРП( наприклад, Врублевський), а також УПСР(есери). Сама УПСР переживала у цей час розкол на правих та лівих( ліві - «боротьбисти», орган друку - газета «Боротьба»). «Боротьбисти» наближалися до КП(б)У, виступаючи за радянську Україну, але самостійну. У вересні 1918 року «ліві есери» проголосили Українську партію лівих соціалістів революціонерів ( лідери: В.Качинський, Є.Терлецький).

2. Боротьба проти гетьманського режиму та його падіння

Основні риси опору гетьманському режимові

Режим гетьмана П. Скоропадського, незважаючи на його успіхи , все ж сприймався народом, як « пронімецький », поміщицький, що викликало незадоволення широких трудящих мас, опозиційних партій та рухів. Опір гетьманському режиму набув таких рис:

• липень-серпень 1918 року - відбувся загальний страйк робітників по всій Україні( в авангарді виступили залізничники, бл.200 тис чол.). Робітники піднімали й повстання ( напр., у листопаді 1918року- Катеринославське повстання);

• червень-вересень 1918 року – Україну охопили масові селянські повстання. Селяни спалювали маєтки поміщиків, вбивали німецьких окупантів. Деякі селяни схилялись до анархізму -суспільно-політичної течії, що заперечувала будь яку політичну, державну владу. На Катеринославщині місцевих селян очолив голова Гуляйпільської Ради, анархіст-комуніст Нестор Іванович Махно(Міхненко). Загін Махна грабував маєтки місцевих поміщиків, палив хутори німецьких колоністів, жорстоко їх караючи. Махно виступив за оновлення Рад, які повинні бути підзвітними місцевому населенню, передачу поміщицьких земель селянам. Перший виступ Махна, якого місцеве населення величало «батьком», відбувся у вересні 1918 року, а у ніч на 16 жовтня 1918 року Махно захопив Гуляйполе, що зміцнило його авторитет;

• 30 липня 1918 року ліві есери вбили головнокомандуючого німецькими військами фельдмаршала Ейхгорна;

• українські більшовики сформували з добровольців на Київщині Богунський та Таращанський революційні полки(командири М.Щорс і В.Боженко), розпочали бої з німцями та гетьманцями на Лівобережній Україні. На Чернігівщині активно діяв партизанський загін більшовика М.Кропив’янського(колишнього підполковника царської армії). В листопаді 1918 року, після анулювання Росією Брестського договору, в зв’язку з революцією у Німеччині, керівник КП(б)У Е.Квірінг звернувся до уряду В.Леніна з проханням допомогти у боротьбі з контрреволюцією на Україні .

В. Самойлов в ролі гетьмана у фільмі «Дні Турбіних». «Біла гвардія» - захисники гетьмана (кадр з фільму В.Басова «Дні Турбіних» за п’єсою М.Булгакова)

Початок виводу військ німців і австрійців

Режим гетьмана послабився ще й тому, що Німеччина, яка програла у І Світовій війні, страждала від власних внутрішніх проблем і не могла допомогти Українські державі. Після підписання 11 листопада 1918 року Комп’єнського перемир’я, німці почали виводити свої війська з України.

Грамота про федерацію з небільшовицькою Росією

Втративши зовнішню опору, гетьман почав шукати нових союзників.

14 листопада 1918року Скоропадський обнародував грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією, що свідчило про схильність гетьмана до підтримки білогвардійців. Його заяви , що майбутнє України він вбачає лише у рівноправному федеративному союзі з Росією, створення нового українського уряду з політиків проросійської орієнтації, формування білих офіцерських дружин на захист гетьмана, деякими розцінювалось як зрада національних інтересів.

Утворення Директорії і її дії проти гетьманату

Тому 14 листопада 1918 року, з опозиційного блоку Український Національний Союз(УНС), було сформовано новий керівний орган Директорія у складі: Володимир Винниченко(політичний керівник), Симон Петлюра(військовий керівник); ввійшли також Ф.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський. Спочатку Директорія планувала разом з українськими більшовиками здійснити антигетьманське повстання, але не вдалося. Згодом Директорія закликала українське населення до повстання проти гетьмана. Центром повстання обрали Білу Церкву, де були розташовані гетьманські війська. В цій міжусобній війні українців німці зберігали нейтралітет. Під Білою Церквою С.Петлюрі вдалося, шляхом агітації, привернути на свій бік Січових Стрільців Є.Коновальця та Сірожупанну дивізію (40 тис чол). Петлюра об’явив себе головним отаманом, послав загін отамана П.Болбочана на оволодіння Харковом, сам повів війська на Київ.

18 листопада 1918 року, в бою під Мотовилівкою, гетьманці потерпіли поразку і відступили.

21 листопада петлюрівці оточили Київ. Столицю захищали російські офіцерські дружини а також залишки гетьманців.

Крах гетьманату

14 грудня 1918 року гетьман П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини. Зречення було зроблено мужньо, достойно. 18 грудня загони Директорії вступили до Києва і проголосили ліквідацію гетьманської влади і відновлення УНР. Зустрічали нову владу недовірливо. Що стосується П.Скоропадського, то він в майбутньому не заплямував себе співробітництвом з нацистами (незважаючи на усі коливання і пропозиції), хоча й жив до 1945 року у Німеччині. В листі до сина Данила гетьман писав, що доки не подолають українці в собі руйнівних почуттів, не буде спокою, добра та миру на нашій Батьківщині.

Директорія Герб Української Народної республіки Нестор Махно