Микола Самокиш Перша Кінна. Переслідування

Подальшому розвиткові образотворчого мистецтва також заважали гру­півщина й суперечки між представниками різних об'єднань, течій, що відображало складні й драматичні процеси, які відбувалися в усьому суспільно-політичному житті країни. На основі постанови ЦК ВКП(б) 1932 року усі художні угруповання були розпущені й у тому ж році створено Оргбюро, а згодом Оргкомітет Спілки художників України, який розпочав підготовку до свого першого з'їзду( відбувся у 1938 році) .

Майстри образотворчого мистецтва зробили гідний внесок в ес­тетичне виховання трудящих, у творення нової пожовтневої культу­ри, хоч у тематичній спрямованості їх творчості були й надмірності, мало місце захоплення зображенням особи Сталіна. Таким чином культ особи Й.Сталіна, що склався в СРСР гальмував розвиток національних культур держави.

Гнат Юра Г. Юра і режисер В. Немирович-Данченко

8. Театр, кіно і музика

Українське теат­ральне мистецтво

Чільне місце у розвитку української культури відігравало теат­ральне мистецтво. Долаючи штучні перепони, театр в УРСР розвивався, змінювалося творче спілкування з глядачем. Наприкінці 30-х рр. на Україні працювало понад 80 театрів. Провідними були театр УСРР ім. Шевченка у Києві, Драматичний театр ім. Франка, з нових - Харківський театр ім.. О.Пушкіна. В театрах працювали корифеї української сцени П. Саксаганський, М. Садовський. Їм на зміну надходила ціла плеяда середніх за віком та молодих майстрів — Г. Юра, О. Сер­дюк, Н. Ужвій, Д.Милютенко, Г. Борисоглібська, Ф. Барвинська, А. Бучма, Ю. Шумський, В. Добровольський, М. Стрілкова, оперні спі­ваки М. Литвиненко-Вольгемут, М. Донець, І. Паторжинський, О. Петрусенко, Б. Гмиря, М. Гришко, 3. Гайдай та багато інших. Ставили п’єси Шиллера, Пушкіна, Шевченка, Франка, Островського, Старицького, Толстого, Горького, Треньова, Вишневського, Корнійчука, Куліша, Микитенка, Кочерги, Фурманова, Булгакова тощо.

Становлення й розвиток українського театрального мистецтва нерозривно пов'язані з акторською та режисерською діяльністю Гната Петровича Юри. Він — один із засновників, а з середини 20-х рр. беззмінний керівник Київського українського драматичного театру ім. І. Фран­ка, який згодом став не тільки уособленням розквіту українського театрального мистецтва в перші пореволюційні десятиріччя, а й ви­разником оптимізму і духовного багатства української нації.

Лесь Курбас актриса Марія Стрєлкова Співак М.Гришко у ролі Б.Хмельницького

Видатним діячем українського театру був Олександр (Лесь) Степанович Курбас — енциклопедично освічений і високообдарований актор-новатор, людина незвичайного таланту. Прагнучи вивести український національний театр із рутини і провінціального глухого куту, куди завів його царизм, Лесь Курбас ще у 1922 р. організував унікальний театральний колектив під назвою «Березіль». Це був своєрідний експериментальний центр, метою якого було оновлення націо­нального театру, закладання основ нового національного мистецт­ва.Творив Лесь Курбас в умовах гострої полеміки як з поборника­ми старих, дореволюційних смаків, так і з прихильниками інших сценічних ідей і напрямів, а також, що найдраматичніше, в обста­новці бюрократично-директивного ставлення до кожного експери­менту. А тому його не минула трагічна доля. Режисера було неспра­ведливо обвинувачено в націоналізмі, вигнано зі створеного ним театру, а в 1933 році заарештовано й відправлено до таборів, де він і загинув.

Олександр Петрович Довженко Іван Петрович Кавалерідзе Ігор Андрійович Савченко

Поетичне кіно Олександра Петровича Довженка

У складних умовах боротьби за становлення нового мистецт­ва і долання матеріальних труднощів розвивалося кіномистецтво України. Почесне місце в його розвитку належить кінофільмам Олександра Довженка. Це були картин нового стилю. Революція в них становить не фон, а центральну вісь сюжету. Найвизначнішою роботою майстра стала стрічка «Земля».Ця філософська кіно – поема - поетичний гімн українській землі, природі, людям-трудівникам.