3. Організація держави на західноукраїнських землях

Основні заходи уряду ЗУНР

Становлення держави відбувалося в умовах безперервних боїв з поляками. «Польська організація військова» на чолі з Ю.Пілсудським, виступала за приєднання Західної України до Польщі, як складової частини держави. Польські війська ввійшли в Галичину. Тому уряд ЗУНР вимушений був вже 22 листопада 1918 року залишити Львів, та переїхати спочатку до Тернополя, згодом – до Станіслава(нині - Івано-Франківськ). У той же час румунські війська зайняли Чернівці, а згодом-усю Північну Буковину. За 8 місяців існування уряд ЗУНР встиг зробити наступні заходи :

• була утворена жандармерія та Українська Галицька армія(УГА), що налічувала близько 40 тисяч вояків. ЇЇ очолив колишній генерал царської Росії Михайло Омелянович – Павленко(українських офіцерських кадрів майже не було);

• після виборів 22-26 листопада 1918 року , Українська Народна Рада отримала представницькі та законодавчі функції і узялася за розбудову держави;

• швидко була утворена ефективна система місцевого управління, (суть організації якої була запозичена у австрійських органів влади), інколи біля влади залишалися старі чиновники – професіонали;

• щоб запобігти національних хвилювань(у Львові невідомі здійснили єврейський погром) були об’явлені широкі права національним меншинам (євреїв, поляків, австрійців, інших), надано їм 30% місць у парламенті;

• прийнято ряд законів про організацію судочинства, державну мову та школу, про громадянство, затверджені герб держави – золотий лев на блакитному тлі і синьо-жовтий прапор;

• 14 квітня 1919 року була об’явлена земельна реформа, за якою потрібно було примусово вилучити землю у крупних землевласників(переважно поляків) та наділити нею селян. Але реформа відкладувалася і так і не була реалізована.

Прорахунки і недоліки уряду

Уряд ЗУНР мало звертав уваги на потреби робітників і селян, тому мав слабку опору в народних масах. У той же день, 14 квітня, коли була проголошена земельна реформа, у Дрогобичі відбулося повстання робітників з радянськими гаслами проти політики ЗУНР.

Презирливе ставлення верхів до селянства(їх називали «мужва») призвело до небажання населення вступати до лав УГА. У грудні 1918 року лідера ЗУНР К.Левицького звільнили з посади за хабарі (його замінив С. Голубович), але корупція і протекціонізм продовжували й надалі були характерними рисами державного механізму.

4. Міжнародна ізоляція зунр. Акт злуки унр і зунр

Зовнішня політика ЗУНР

Наслідком зовнішньополітичної діяльності ЗУНР стало відкриття українських посольств в Австрії, Німеччині, Угорщині, були встановлені дипломатичні відносини ще з рядом країн Західної Європи.

Уряд ЗУНР пробував добитися визнання і допомоги від США, було надіслано лист президенту В.Вілсону, але без успіху.

Делегації від ЗУНР та УНР, з метою залучитися підтримкою Антанти, прибули на Паризьку конференцію, на якій були присутні лідери провідних держав світу. Але на конференції обидві делегації діяли ізольовано, жодна з них підтримки не мала. Особливо ворожою до ЗУНР була позиція Франції, яка була зацікавлена у зміцненні Польщі, на противагу Німеччині. Усі вимоги польської делегації, у тому числі стосовно Галичини ,Франція намагалася задовольнити. Польща доводила, що створення ЗУНР- в інтересах Німеччини та Австрії. Сам уряд ЗУНР інколи здійснював необачні кроки, що були несумісні з мирною демократичною державою. Декілька разів УГА пробувала відбити у поляків Львів, але марно. Провалився й похід у січні 1919року на Ужгород та Мукачеве. Ці невдачі сприяли падінню ще однієї самопроголошеної у 1918 році держави - Гуцульської народної республіки. Паризька конференція направила до ЗУНР місію французського генерала Бартельмі, задля вирішення питання перемир’я з Польщею, але уряд ЗУНР ці пропозиції не прийняв з-за невигідних кордонів.

Герб ЗУНР Проголошення злуки УНР і ЗУНР

Акт злуки УНР і ЗУНР

У той же час ЗУНР пробували зблизитися з УНР.

Так, 1грудня 1918 року, у Фастові, делегації УНР та ЗУНР підписали попередню угоду про об’єднання .

22 січня 1919 року, у Києві, на площі біля Софіївського Собору було урочисто проголошено акт злуки УНР та ЗУНР. ЗУНР стала вважатися західною областю УНР і отримала повну автономію. Цей факт мав історичне значення : нарешті західні і східні території України були возз’єднані у єдину державу. Однак це був скоріше формальний декларативний акт, своєрідна «заява про наміри», тому що:

• УНР не мала сил захищати ЗУНР від поляків, а Директорія не хотіла псувати відносини з ними, сподіваючись на польську допомогу проти Червоної Армії;

• не збігалися принципи управління, окремо діяли й дипломати обох регіонів;

• відбувалися політичні конфлікти (спроба «залізничного куреня» військ Директорії заарештувати Є.Петрушевича, а також ув’язнення у Станіславі ідеолога українських есерів М.Шаповала, який немовби, разом з лідером «Селянсько-Робітничого Союзу» Й. Безпалко, готував у ЗУНР державний переворот, тощо).

Міжнародна реакція

Крапку у відносинах УНР та ЗУНР поставила позиція Директорії у Варшаві, на переговорах з поляками. Довірена особа С.Петлюри Курдиновський заявив, що «Директорія аж ніяк не зацікавлена в справі Східної Галичини». Те ж саме було заявлено і у червні 1919 року на Паризькій конференції. Це було відкрите ігнорування близької за національними ознаками території, заради забезпечення власного існування та влади. Тому злуку було денонсовано.

25 червня 1919 року представники Антанти на Паризькій конференції визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини( з наданням прав місцевому населенню та з наданням автономії).