3. Партійні «чистки» серед членів кп(б)у

Доля українських комуністів «ленінської гвардії»

Важка доля спіткала тих українських комуністів, що стояли біля витоків більшовицького руху в Україні, брали участь у Жовтневій революції, були особисто знайомі з В.Леніним, організовували Комуністичну партію більшовиків України. Багато з них мали власне незалежне політичне мислення, вважали, що Й. Сталін будує «лжесоціалізм», були незгодні з репресіями , засуджували голодомор. Дехто перейшов на бік сталінізму, але був знайомий з справжнім станом тих чи інших процесів в СРСР (напр.- підтасовки під час виборів у Політбюро ВКП(б), колективізація, розкуркулення, голодомор, репресії і т.п.). Партійні «чистки» мали на меті замінити «старі кадри» в КП(Б)У на молоді, більш слухняні, для яких Сталін «був богом», які вважали його політику, його концепцію соціалізму вірною( у 30- рр.. навіть твори В.Леніна видавалися у бібліотеках за спецдозволом). Ось долі деяких з репресованих членів КП(б)У:

Християн Раковський	Після повернення з дипломатичної роботи у Англії - брав участь у ідейній боротьбі проти сталінізму у складі «троцькістсько-зінов’євської опозиції» , але значної підтримки в УРСР не знайшов. 1928 -1934 рр. - заслання у Астрахань, Саратов, Барнаул.У 1934-1935 рр. - реабілітовано, відновлено у партії( працював у наркоматі Охорони Здоров’я). 1937 рік – новий арешт, допити 8 місяців. Засуджено, як «шпигуна» та «фашиста». 11.09.1941р. –розстріл. Реабілітований.
Олександр Шумський	Захищав «українізацію», сміливо виступив з критикою призначеного з Москви ген.секретаря КП(б)У Л.Кагановича. У 30 рр. неодноразово піддавався партійній критиці, як «націоналіст», що пов’язаний з західно-укр. комуністами –«самостійниками». 1933 рік – арешт(звинуватили у участі у «контрреволюційній боротьбистській організації»). У 1946 році розстріляний агентами МДБ.
Володимир Антонов-Овсієнко	1919 р.- після звільнення з Червоної Армії, працював на партійній на дипломатичній роботі(у Чехословаччині, Литві, Польщі, Іспанії). З 1923 року виступає проти сталінського одновладдя в РКП(б). 1937 рік - арешт, звинувачення у шпигунстві. 1938 р.- розстріл. Реабілітований.
Юрій Коцюбинський	1919 р.- після звільнення з Червоної Армії, працював на партійній на дипломатичній роботі(у Англії, Чехословаччині, Польщі, Австрії). Брав участь у «троцькістській опозиції», неодноразово піддавався партійній критиці. У 30-х рр.. плідно працює у Держплані СРСР та заступником голови Раднаркому УСРР. 1935 рік – арешт, звинувачення у антирадянській діяльності, у троцькізмі(вину не визнав, був засланий до Сибіру). 1937 р. –нові звинувачення у керівництві «контрреволюційною троцькістською терор. організацією». 8.03.1937 р.- засуджено до розстрілу. Реабілітований.
Віталій Примаков	Легендарний командир Червоних козаків, у 20 рр. викладав у Вищій кавалерійській школі, вважався одним з найздібніших офіцерів Червоної Армії ( висока оцінка Г.Жукова). Працював військовим радником , аташе у Китаї, Афганістані, Японії. Писав худ. твори, публіцистику. З 1930 року – ком .Ленінградським воєнним округом. У 1931 році навчався у Німецькій академії генштабу. Критикував Будьонного і Ворошилова за низький професійний військовий рівень.1937 рік – арешт і суд за причетність до « військової троцькістської організації», «змови Тухачевського». Розстріляний разом з Тухачевським, Корком, Уборевичем, Якіром, іншими. Реабілітований.

Наслідки «чисток» в КП(б)У

Кількісний склад КП(б)У з 1933 по 1938 рік зменшився наполовину. З 62 членів Центрального Комітету КП(Б)У від репресій загинуло 55 чоловік.

Серед інших репресованих - Е.Квірінг, П.Любченко, В.Чубар, Ю.Медвєдєв, П.Постишев, С.Косіор, В.Затонський ( він очолював лічильну комісію на ХVІ з’їзді ВКП(б) у 1934 році і знав, скільки було подано голосів проти Сталіна під час обрання ЦК). Ідеолог «українізації» Микола Скрипник застрелився. Зазнала втрата і українська військова еліта. В сталінських катівнях загинули Б.Думенко, І.Дубовий, І.Федько, І.Якір, В.Примаков. Таким чином сталінський режим наніс КП(б)У сильного удару.

Заступник голови Раднаркому УСРР Юрій Коцюбинський, кращі військові Іван Федько та Віталій Примаков – жертви сталінських репресій

Українські антиурядові організації – опір сталінізму

Крім вигаданих співробітниками НКВС «міфічних» організацій, в УРСР були й справжні антиурядові організації, що пробували чинити опір режиму.

Так, у 1929 році у Києві була створена «Українська революційно-демократична спілка». Керівниками були аспіранти Київського гірничого та біохімічного інституту М.Чорноус та С.Підгайний. Мета організації: вивести УСРР з під економічної залежності Росії шляхом збройного повстання, надання самостійності. Юні революціонери розповсюджували листівки, створили «Бойовий загін революційного студентства». На осінь 1932 року планували повстання, однак не здійснили його з-за слабкої підтримки народних мас та поганого озброєння. Органи ДПУ арештували 70 осіб, з яких 12 було розстріляно. Подібні невеликі організації існували також на Дніпропетровщині ( підпільна група «Визволення України» - 9 осіб), Полтавщині (10 підпільників), на Поділлі (група колишніх членів УКП - 25 чол., вони готували збройне повстання задля проголошення незалежної соціалістичної України). Але подібні невеликі, погано законспіровані групи швидко розкривалися органами НКВС.

В результаті сталінського терору загинуло близько 170 тисяч членів КП(б)У, квіт української науки і культури, кращі військові спеціалісти. Репресії збільшували атмосферу страху, доносів, соціальної незахищеності людини.