Агітплакат радянських часів

Були гарні врожаї, настав період більш-менш стабільного життя колгоспників. Кращі з них нагороджувалися як переможці соцзмагання. Відомими на усю країну стали Марія Демченко (Черкащина), ініціатор руху за вирощування 500 ц буряків з гектару, та Парасковія Ангеліна (Донеччина) – переможниця всесоюзного змагання тракторних бригад.

Праця на колгоспному полі Перший трактор на селі

Переваги і втрати колективізації

Серед переваг колективізації можна назвати широке застосування техніки (на полях працювали 100 тис. тракторів, 33 тис. комбайнів, 550 тис. вантажних машин), розширення на 40% посівних площ. Експорт зерна допоміг завершити індустріалізацію, побудувати велику кількість заводів і фабрик, ліквідувати продовольчу кризу у місті. Але негативними моментами процесу колективізації безумовно можна назвати страшний голод 1932-1933 років, депортацію тисяч людей під час розкуркулення. Головне, що у селян вбили ініціативність, почуття господаря на своїй землі. Колгоспники залишалися безправними ,прикріпленими до колгоспів, досить бідними( отримували лише 12-15% від заробленого).Сільське господарство відставало і не могло досягти того рівня, який воно мало за часів Непу.

Лекція 17. Соціально-політичний лад УРСР

1. Зміни в адміністративному устрої і складі населення України, звичках і психології людей

Адміністративно-політичні і соціально-демографічні зміни

На початку 30-х рр. ХХ століття територія Радянської України складала 45 тисяч км кв. Населення – 26-27 млн. людей. Столицею було місто Харків.

У 1932 році було введено поділ республіки на 7 областей( у 1939 році, в зв’язку з приєднанням західно - українських територій – на 15 областей).

У 1934 році столицю було перенесено у найдавніший центр – місто Київ.

У 1937 році була змінена назва республіки на Українську Радянську Соціалістичну республіку –УРСР.

Під впливом радянської модернізації економіки відбулися певні демографічні зміни:

• виросла кількість робітничого класу – до 4,5 млн. чоловік( в порівнянні з 1928 роком - у 3 рази). Вперше в історії України серед робітників стало більше українців за національністю;

• збільшилась кількість інтелігенції, службовців(технічні кадри, будівельники, інженери, чиновники, викладачі і т.д.)( у 1940 – 2 млн. чол., в порівнянні з 1928 роком -549 тис.);

• бурне зростання міського населення ( у кінці 30-х років кожен третій житель України –городянин);

• значне скорочення сільського населення (відтік селян у міста, загибель під час голодомору, виселення в інші регіони СРСР). Виникає новий прошарок населення – колгоспне селянство;

• формування нового правлячого класу номенклатурної верхівки партійного і держаного апарату;

• зникнення таких категорій населення як непмани (приватні торговці), дворянство(поміщики), буржуазія.