5. Повноваження і устрій усрр в рамках срср

Права УСРР

Юридичне оформлення СРСР відбулося у 1924 році, коли на ІІ з’їзді Рад була затверджена Конституція СРСР. В зв’язку з цим, ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад у 1925 році вніс зміни до Конституції УСРР, (прийнятої 1919 року). В головному документі країни закріплювалося входження УСРР до складу Союзу Радянських Соціалістичних республік. Уряд УСРР мав право вирішувати власні внутрішні справи, керувати сільським господарством, юриспруденцією, освітою та охороною здоров’я, вирішувати питання соціального забезпечення. Передбачалося право вільного виходу з складу СРСР. Але УСРР не мала права самостійно вирішувати питання, зовнішньої політики, продовольчих справ, промисловості, армії і флоту, транспорту, інших засобів зв’язку. Це було у віданні виключно союзного уряду. УСРР поділялася на 41 округ і 706 районів. Столиця – м. Харків( до 1934 р.). У 1925 році чисельність населення УСРР складала 28 млн. людей.

Карта срср

Наслідки входження України до складу СРСР

Таким чином з входженням у склад СРСР Україна чогось набула і щось втратила. Історик О.Субтельний відмічав: «В царські часи українська мова, культура… переслідувалися. Україна не мала чітких кордонів, замінювалася невизначеними термінами «Південно-Західний край» чи «Малоросія». …Українська Радянська Соціалістична Республіка стала чітко визначеним національним і культурним цілим, з власним адміністративним центром, апаратом».

Після Гетьманщини Б.Хмельницького, коли Україна триста років була під гнітом інших держав, вона нарешті набула ознак державності:

• визнана її територіальна цілісність, утворено власний уряд, адміністративний апарат, з часом будуть надані й зовнішньополітичні права,

• в порівнянні з царськими часами - збільшилися національно-культурні права українського народу та національних меншин,

• значно виріс економічний потенціал,( що використовується й до сьогодні).

Однак, після утворення СРСР, сталінський уряд поступово, неухильно, звужував права України. Київ, вже у 30-х роках, повністю залежав від волі Москви, що вирішувала долю цілого народу. Відбувалося обмеження культурного життя. Тому, по суті УСРР не мала самостійної влади та економіки. Право на вільний вихід з СРСР було фіктивним. СРСР був псевдофедеративною державою (можна сказати, що Й.Сталін все ж таки здійснив свій план автономізації). Це розуміли окремі комуністи, які сміливо виступали проти негативних явищ . У 1926 році нарком освіти О.Шумський , відмічав, що неукраїнці за походженням займають окремі вищі посади, тому вони байдужі до національного відродження України. З-за цього українці можуть відвернутися від Москви, як від іноземного режиму. В листі до Й.Сталіна , О. Шумський критикував кадрову політику генерального секретаря Л.Кагановича, (який опирався «українізації», сварився з В.Чубарем), радив відкликати Кагановича з України. Опираючись на лист Й. Сталіна «Товаришу Кагановичу та членам КП(б)У», Л. Каганович розпочав боротьбу з «шумськізмом», звинуватив О.Шумського та М.Хвильового у «націоналістичному ухилі». У 1928 році молодий комуніст М.Волобуєв в статті у журналі «Більшовик України» твердив, що Україна є економічною колонією Росії, і що Україна може вижити за рахунок власних ресурсів. Подібні виступи стали частішими, але все ж не мали загальної підтримки. Більшість у КП(б)У різко засудили «шумськізм» та «волобуєвщину».