3. Масові виступи і розкуркулення

Опір колективізації

Відміна Непу, обмеження торгівлі, насильницьке об’єднання земель у колгоспи викликали завзятий опір селян. Так, у 1930 році, на Україні зафіксовано біля 40тис. чоловік повсталих. Були й випадки жорстоких вбивств куркулями сільських активістів, комуністів, голів колгоспів. Виступи селян придушувалися. Тоді селяни вдавалися до інших форм боротьби : псували реманент, забивали поголів’я худоби, не виходили у колгосп на роботу, дехто – покидав село. Інколи окремі чесні комуністи, червоноармійці переходили на бік повсталих, відмовлялися стріляти в людей.

Ситуація на селі, масові виступи непокоїли уряд.

Маневри уряду

У березні 1930 року Й.Сталін виступив у «Правді» з статтею «Запаморочення від успіхів». По її слідам вийшла постанова «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі». Засуджувалися «перегини» місцевого керівництва у створення колгоспів, підкреслювалася добровільність колгоспів. У «Примірному Статуті с/г артілі» 1930 року було зазначено право колгоспників мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку. Ці документи заспокоїли селянство. Поступово почався відплив людей з колгоспів. Але виявилося, що бути селянином - одноосібником небезпечніше, ніж колгоспником. Вони могли бути зараховані до куркулів, підкуркульників, підлягати розкуркуленню, високим податкам.

Розкуркулення

Питання про долю заможних селян виникло ще у 1928 році. Їх вважали куркулями, лютими ворогами радянської влади, експлуататорами трудового народу. Але найчастіше це були просто ощадливі, хазяйновиті люди, що працювали усією ріднею. Ворогів радянської влади серед них було відносно небагато, а тих, хто використовував працю наймитів – ще менше. Вони не бажали розлучатися ні з землею, ні з господарством, тому не вступали до колгоспів. Й.Сталін, на конференції марксистів – істориків 1929 року заявив про «ліквідацію куркульства, як класу». На захист куркулів виступив секретар ЦК КП(б)У, (голова Раднаркому УСРР у 1934-1937 роках) Панас Петрович Любченко. Сам в минулому син селянина, він захищав право селян на власність. На ХІV партконференції КП(б)У Любченко доводив, що куркулі, при обережному підході можуть працювати на соціалізм. Але таких голосів було небагато.

Панас Любченко Розкуркулення Політичний плакат

30 січня 1930 року вийшла Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств в районах суцільної колективізації». Куркулів було поділено на категорії і визначені заходи:

1 категорія	Організатори антирадянських виступів і терору	Ізоляція в тюрмах та концтаборах, конфіскація майна
2 категорія	Експлуататори трудового народу, агітатори проти радянської влади та вступу до колгоспів	Висилка з сім’єю на північ з конфіскацією майна
3 категорія	Не бажають вступати до колгоспу, не чинять будь якого опору	Конфіскація частини майна(розкуркулення), дозвіл мати ділянку землі і жити за межами колгоспу; великі податки

Часто під розкуркулення підпадали й середняки («підкуркульники»), лише за те, що не бажали вступити до колгоспу. Комісія В.Молотова на 1 червня 1930 року розкуркулила 90 тис. селянських господарств, конфіскувала худоби, реманенту, будівель на 95 млн. карбованців.

У підсумку, до 1937 року на Україні було розкуркулені близько 200 тисяч селянських господарств( близько 1,2 млн. чоловік). Близько 860 тисяч – виселено на північ і до Сибіру. Нерідко ці люди від незвичних умов та страждань гинули.