2. Поразка червоних та подальша тактика українських армій

Невдачі червоних

У серпні 1919 року армія Директорії та УГА все ж здійснили досить вдалий спільний наступ проти Червоної Армії на Київщині. 30 серпня 1919 року Червона Армія залишила Київ. Уряд Х. Раковського був вимушений переїхати на російську територію. Одночасно з українськими вояками генерала Кравса, у Київ ввійшли білогвардійські полки генерала Бредова.

У цей час представники Антанти робили спроби об’єднати зусилля білої армії та сил УНР в боротьбі з більшовиками, був створений спільний план походу денікінців і петлюрівців. Але ці спроби були марними. Мрія білих про «єдину та неділиму Росію» відштовхувала українських лідерів. Армія українського генерала Кравса відступила до Василькова, залишивши Київ білогвардійцям. Але у жодному місті українським арміям не вдалося закріпитися. Спроби С.Петлюри підписати договір з більшовиками проти Денікіна зазнали невдачі.

«Трикутник смерті»

14 вересня 1919 року частини УНР під командуванням С. Петлюри раптово напали на білогвардійців біля залізничної станції Затишшя. Це зруйнувало усі плани Антанти про співпрацю. Петлюра об’явив білим війну. В цей період українські армії опинилися в «трикутнику смерті»: вимушені були вести бої з білими, Червоною Армією, та поляками, що поступово захоплювали Західну Волинь та Поділля, залишаючи українців без тилу. Вичерпалися запаси боєприпасів, не вистачало спорядження, харчів, медикаментів. Ослаблені тяжкими боями, недоїданням, ранами, ранніми морозами, хворобами (на тиф), українці були мало здатні на активні бойові дії. Начальник інтендантства УГА І.Цекан доповідав: «Стрільці з голоду кидаються під поїзди. Зі шпиталів утікають…Стрільці конають в бараках на гною. А при цьому йде страшна пропаганда проти галичан…». Вважаючи, що в таких умовах воювати – самогубство, генерал УГА М.Тарнавський пішов на сепаратні переговори з денікінцями.

Перехід УГА на бік Денікіна

5 листопада 1919 року між Денікіним та УГА була підписана угода:

• УГА переходить на бік білогвардійських військ Денікіна(10 тис.бійців);

• УГА не буде використана у військових діях проти військ Директорії УНР.

Є.Петрушевич емігрував до Відня(Австрія), щоб створити уряд ЗУНР у вигнанні. Частина бійців УГА відділилася, перейшли до більшовиків, та утворили у грудні 1919 року ревком Червоної УГА.

Ю. Тютюнник – один з командирів УНР П.Дяченко –полковник УНР «Чорні запорожці» (фото)

Зимовий похід війська Директорії УНР

Що стосується військ Директорії УНР, то вважаючи становище дуже важким, вони, під командуванням М.Омеляновича – Павленка та Ю.Тютюнника з 6 грудня 1919року вирушили в Зимовий похід (рейд по тилам денікінських та червоних армій), який тривав п’ять місяців . Це була спроба пробитися на південь, відчайдушний крок, спроба зберегти армію. Бійці УНР(кількістю 5 тис.), частина з яких були хворі на тиф, воювали партизанським способом. Особливий героїзм проявив полк «чорних запорожців»(чорношличників), під керівництвом Петра Дяченка. Вони вважалися кращими в армії УНР. Сам Петро Гарилович Дяченко закінчив кінну школу прапорщиків в російському місті Оренбург. Служив в царській армії, брав участь в Світовій війні, а у 1917 році вирішив приєднатися до армії УНР. Згодом служив у П.Скоропадського, С.Петлюри(під началом отамана П.Болбочана) сотником, курінним. Під час Зимового походу очолив полк. Не всі витримали похід ( у Любарі отамани Волох, Божко, Данченко зчинили бунт і перейшли на бік Червоної Армії). Сам головний отаман С.Петлюра виїхав поїздом до Варшави. Його армія дійшла з боями подолала 2 тисячі кілометрів і у травні 1920 року прийшла в райони, зайняті поляками. С.Петлюра розпочав переговори з Польщею про спільні дії проти білих і червоних.