6. Підсумки індустріалізації

Велике значення індустріалізації

Індустріалізація мала величезне значення в історії як українського, так і інших народів СРСР. Країна фантастично змінилася, що констатувала й велика кількість іноземців, що відвідали СРСР ( в т.ч. і знаменитий Герберт Уелс). Тим міцним індустріальним фундаментом, що побудували наші діди, прадіди, ми користуємося і у ХХІ столітті.

СССР (і УСРР в його складі) стали якісно розвинутими, індустріальними державами. У 1940році індустріальний потенціал УСРР виріс у 7 раз, в порівнянні з 1913 роком. З аграрно-індустріальної УСРР перетворилася в індустріальну країну. Радянська Україна за рівнем розвитку галузей важкої промисловості випередила ряд західноєвропейських країн. По рівню виробництва вона дорівнювала Франції. За видобутком вугілля УСРР займала 4 місце в світі, за обсягом виплавки чавуну – 2 місце в Європі ( поступалася лише Німеччині). Те, на що іншим країнам потрібні були століття, в УСРР було збудовано за 10-15 років. З’явилося власне машинобудування, власна енергетика, сотні великих і малих заводів та фабрик. Серед підприємств - 7 промислових гігантів світового рівня: «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», ХТЗ, Дніпрогес, Запорізький алюмінієвий завод, Новокраматорський машинобудівний завод. У 1930 році СРСР закрилася остання біржа праці – безробіття було ліквідовано.

Але досягнуто усе було ціною нелюдських зусиль. Виросла виробничість праці, але реальна зарплата зменшилася. Легка і харчова промисловості відставали від важкої. Правобережжя було слабкіше розвинуто за Лівобережжя. В рамках Радянського Союзу УСРР не завжди мала закінчені виробничі цикли(багато товару виготовлялося в республіках СРСР, за рахунок української сировини). Але в цілому – СРСР піднявся на друге місце в ряді крупних індустріальних держав світу.

Лекція 15. Колективізація в УСРР

1. Концепція кооперування в.Леніна і сталінська колективізація

Ідея соціалістичного перетворення сільського господарства

Ідея соціалістичного перетворення сільського господарства пережила тривалу еволюцію. У 1917-1920 роках, коли радянські органи влади поділили між селянами землі поміщиків, почали виникати перші колгоспи, радгоспи, комуни по сумісній обробці землі, різні артілі. Селянські господарства повністю розчинялися у всьому колективному, об’єднувалися земельні наділи, худоба, інструмент. Держава старалася підтримувати такі добровільні об’єднання, але туди вступали найчастіше –невелика кількість бідняків. Більш заможні селяни в комуни вступали неохоче, залишаючись власниками індивідуальних окремих наділів.

Різність концепцій В.Леніна і Й.Сталіна

Володимир Ленін, під час політики «воєнного комунізму» зрозумівши безперспективність насильницького насадження колгоспів, у грудні 1920року змушений був визнати: «Треба опиратися на селянина – одноосібника, він такий і в найближчий час іншим не буде, і мріяти про перехід до соціалізму і колективізації не доводиться».

У 1923 році В.Ленін у статті «Про кооперацію» поставив задачу створення на селі добровільних кооперативів, які б базувалися на товарно-грошових ринкових відносинах, індивідуальних інтересах і мали б продавати державі свій товар. Тепер соціалізм Ленін бачив як «устрій цивілізованих кооператорів». Він пропонує гуманні принципи кооперування селян: поступовість, добровільність, необхідність звертати увагу на місцеві умови, тощо. Саме в цьому він бачив «простий і доступний для селянина» шлях до соціалізму, коли поєднуються індивідуальні і групові інтереси.

Йосип Сталін, відкинувши Неп, проголосив саме колгоспи (колективні господарства) – «найбільш яскравим різновидом виробничої кооперації». Причини цьому були наступні:

• в умовах швидкої за темпами індустріалізації, коли почала швидко зростати кількість міських жителів, потрібно було за будь яку ціну забезпечити потреби городян у продовольстві;

• в умовах тоталітарної держави колгоспами було легше керувати , ніж мільйонами розрізнених селянських господарств;

• колгосп став зручною формою організації людей, з якої можна було викачувати ресурси для держаного бюджету;

• необхідність у продажі хліба за кордон за валюту, що потрібна була для індустріалізації;

• намагання знищити сільську буржуазію - куркульство, існування якого було несумісне з соціалізмом ( любий селянин-одноосібник вважався майбутнім куркулем).

Тому, з 1927 року, ВКП(б) бере курс на масову примусову колективізацію сільського господарства.

Станіслав Косіор Олександр Шліхтер В’ячеслав Молотов Лазар Каганович