1. Альтернативні Всеукраїнські з’їзди Рад у Києві й Харкові

І Всеукраїнський з’їзд Рад у Києві 6.12. 1917р. За ініціативою більшовиків 6 грудня 1917 року в Києві було скликано І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Центральна Рада активно втрутилася планування і роботу з’їзду, розгорнувши агітацію перш за все серед селянства. До Києва прибуло близько 2000 делегатів від селянських спілок, більшість з яких підтримували саме ЦР, есерів, а не більшовиків. Вони усунули мандатну комісію, не дали виступити більшовику В.Затонському, підтримали політику Центральної Ради. За цих умов члени РСДРП(б) вимушені були залишити з’їзд, звинувативши есерів у різних фальсифікаціях. 127 делегатів переїхали до Харкова. Київський з’їзд ніяких значних наслідків не мав.

Робітниче повстання в Харкові

8 грудня 1917 року в Харкові розпочалося робітниче повстання, підготовлене більшовицьким комітетом під керівництвом революціонера Артема(Федора Сергєєва). 9 грудня повстанці захопили владу у місті. На допомогу повстанцям прийшли загони Червоної гвардії з Росії. Утворено штаб по боротьбі з контреволюцією на півдні на чолі з полковником Михайлом Муравйовим, колишнім царським офіцером , що відзначився у боях з білим воєноначальником Красновим.

Артем (Федір Андрійович Сергєєв) Володимир Затонський

І Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові 9-12.12. 1917 р.

З 9 по 12 грудня 1917 року у Харкові відбувся альтернативний І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. На з’їзді були представлені делегати Рад Катеринославщини, Харківщини, Донеччини , Криворіжжя, Київщини і Полтавщини(усього від 82 Рад). З 300 делегатів 210 чоловік подали свої голоси за радянську владу в Україні, 75 голосів – проти, а 15 делегатів утримались. Таким чином 12 грудня з’їзд проголосив Україну Республікою Рад Робітничих, Солдатських і Селянських депутатів( пізніше – офіційна назва «Радянська УНР»). З’їзд висловився за федеративну форму зв’язку між Україною та Росією. З’їзд піддав критиці політику української буржуазії та її прислужників – «т.зв. українських соціалістів». Так на Україні виникло двовладдя (тобто одночасне існування двох влад), що призвело до трагічного розколу країни на два табори.

2. Перший український радянський уряд і початок війни

Створення Народного Секретаріату

Ще 12 грудня, на харківському з’їзді було обрано Центральний виконавчий комітет(ЦВК) – вищу державну владу в радянській УНР між з’їздами Рад. Очолив - більшовик Ю.Медвєдєв(з березня 1918 року його змінив В.Затонський). У ЦВК ввійшов 41 делегат : 35 більшовиків, 4 лівих есера, 1 український лівий есер і 1 меншовик). 17 грудня 1917 року ЦВК затвердив перший радянський уряд Народний Секретаріат. На посади в уряді були призначені:

Артем (Ф.Сергєєв)	Народний секретар торгівлі і промисловості
М.Скрипник	Народний секретар у справах праці
В.Затонський	Народний секретар у справах освіти
С.Бакинський	Народний секретар міжнаціональних справ
В.Люксембург	Народний секретар юстиції
Є.Лугановський	Народний секретар продовольчих справ
В.Ауссем	Народний секретар фінансів
В.Шахрай	Народний секретар військових справ
Є.Бош	Народний секретар внутрішніх справ
Є.Терлецький	Народний секретар земельних справ

Головою уряду став Микола Олексійович Скрипник. Він походив з Катеринославщини з родини залізничного службовця. Закінчив Технологічний інститут. Дуже багато читав, став активним діячем соціал-демократичного революційного руху, прихилився до більшовиків, був близько знайомий з В.Леніним. Новостворений радянський уряд хоч і вважав себе українським, але мало хто з його складу володів українською мовою ( що й викличе здивування В.Шахрая). Народний Секретаріат поки що реальної влади не мав, тому що не мав власного адміністративного апарату на місцях. Мрії про світове пролетарське єднання і світову революцію заважали уряду бути більш самостійним – у багатьох справах він покладався на Радянську Росію. Відбувся обмін послами : В.Затонський – український представник у Радянській Росії, К.Орджонікідзе – у Радянській УНР. Втручання Радянської Росії у справи Радянської України мало й додаткову причину : боротьба з білими військами Каледіна, який захопив східний Донбас, розташувався на Дону, погрожував як Радянській Росії так і Україні. Основною ж метою військ Червоної гвардії було встановлення радянської влади на Україні та скинення Центральної Ради, яка не зробила нічого для покращення становища трудящих мас України. Ешелони Червоної гвардії, що прибули з Радянської Росії на чолі з Володимиром Антоновим - Овсієнком (бл. 60 тис бійців) зуміли розбити Каледіна. Донбас було визволено.

Початок загального наступу радянських(більшовицьких) військ

4 січня 1918 року Народний Секретаріат віддав наказ Червоній гвардії розпочати визвольний похід на Київ. До військ Червоної гвардії (12 тисяч бійців; очолив М.Муравйов) приєднався полк українського Червоного козацтва, який очолив Віталій Маркович Примаков(вихованець, член родини письменника М.Коцюбинського). У цей період на території колишньої Російської імперії вже запалала громадянська війна між представниками нової радянської більшовицької влади – червоними та прихильниками колишньої – білими(білогвардійцями) . У війну втрутилися іноземні інтервенти(англійці, французи, американці, японці), які активно допомагали білим. На жаль ареною цих боїв стане й Україна, що призведе до чималих жертв.

Юрій Коцюбинський - керівник радянських військ Віталій Примаков – керівник червоних козаків

Початок встановлення радянської влади

Під час наступу українські радянські військові частини очолив Юрій Михайлович Коцюбинський( син відомого письменника).Але у зв’язку з його невисоким воїнським званням(прапорщик), та відсутністю досвіду, військами фактично керував Михайло Муравйов На початку 1918 року радянська влада була швидко встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам’янець-Подільському, у Криму, в Одесі, Павлограді, Полтаві, Ромнах, Лубнах тощо. Формувалися загони Червоного козацтва. Частини військ Центральної Ради (15 тис. бійців) не могли протистояти радянському наступу. Блискуча більшовицька пропаганда і агітація зіграла свою роль: полки ім. Сагайдачного, Наливайка, Хмельницького, Шевченка відмовилися від захисту ЦР, а полк ім. Богуна навіть погрожував їй. Але одночасно червоні проявляли й жорстокість. Так за наказом М.Муравйова розстрілювалися усі «вороги революції», місцеві поміщики, буржуазія.

ІV Універсал М. Порш - генсек з військових справ УНР Я. Гамарник - один з керівників Січневого повстання арсенальців