6. Образотворче мистецтво
Михайло Бойчук і його послідовники
На Україні розвивалися всі види образотворчого мистецтва, представленого як художниками старшого покоління — М. Бойчуком, І. Іжакевичем, К. Трохименком, так і молодими митцями — А. Петрицьким, В. Касіяном, скульптором М. Лисенком та іншими. Була створена Асоціація художників Червоної України (С.Їжакевич, К.Торохименко, Ф.Кричевський), що виступала за правдиве відображення сучасності.
Серед художників великий вплив мав Михайло Бойчук – послідовник монументального живопису з перевагою традицій українського народного мистецтва. Небагато його робіт збереглося і дійшло до нашого часу: фрески у луцьких казармах, розпис стін селянського санаторію в Одесі; картини «Пастушок»(1920),«Молочниця»(1922). Але талант його був високо оцінений, його запросили на викладацьку роботу у Ленінград (з 1930 р.- викладач Інституту мистецтв ). Творчість М.Бойчука породила цілу школу послідовників(«бойчукістів»). Це художники О. Павленко, В. Сідляр, Тимофій Бойчук, С.Налепінська-Бойчук, І. Падалка, Є. Сагайдачний. Саме в їх роботах було досягнуто того неповторного синтез староукраїнського народного та візантійського живописів.
М.Бойчук «Молочниця» Фрагмент фрески М.Бойчука М.Самокиш З альбому «Київська старовина»
Живопис і скульптура Микола Самокиш став відомим як майстер класичного батального полотна. Серед його робіт - «Штаб І Кінної», «В’їзд Б.Хмельницького до Києва», «Бій І.Богуна з Чернецьким». Крім того художник створив збірку робіт «Українська старовина».
Серед помітних живописних полотен того часу: С.Їжакевич « Перебендя», ілюстрації до «Кобзаря»; С.Трохименко , О.Шовкуненко –картини присвячені Дніпробуду, Ф.Кричевський «Довбуш».
Іван Кавалерідзе – талановитий скульптор. У 1922 році створив У пам’ятники відомому поету і філософу Г.С.Сковороді у Лохвиці, та у селі Чорнухи.
7. Театр і музика
Музичне мистецтво
У багатьох місцях формувалися самодіяльні і професійні музичні колективи, відкривалися концертні установи. У 1920 році розпочалося творче життя хорової капели «Думка», створеної на базі хору Київської консерваторії. Першим її керівником став К.Стеценко, а згодом (і впродовж 17 років) - надзвичайно обдарований музично М. Городовенко, який до того очолював університетський хор. Колектив займався обробкою народних пісень, успішно гастролював по СРСР, виступав у Франції, Італії. Музиканти-ентузіасти на чолі з В. М. Яблонським утворюють у 1926 році перший на Україні Київський симфонічний ансамбль. Виступають популярні співаки М.Микиша, М.Литвиненко-Вольгемут, О.Вертинський.
Плідно працювали композитори Г. Верьовка, П. Козицький, Л. Ревуцький М.Леонтович, Я.Степовий, Г.Верьовка, Б.Лятошинський, П.Козицький, К.Богуславський (обробки народної музики, революційних пісень, пісень часів громадянської війни).
Український радянський театр
Інтенсивно відбувалося становлення українського радянського театру, яке пов'язане з творчістю таких майстрів сцени, як Лесь Курбас, Г. Юра, О. Сердюк, А. Бучма. Усього працювало 45 професійних театрів. Провідними були театр УСРР ім. Шевченка у Києві(реж. О.Загаров), Драматичний театр ім. Франка (реж. Г.Юра); з 1922 року – театр «Березіль»(реж. Л.Курбас), Український народний театр ім. М. Заньковецької; Українська державна академічна опера. Більшість постановок здійснювалися українською мовою.
композитор Микола Леонтович Наталія Ужвій - актриса Київського драматичного театру ім.. Франка, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім.. Т.Шевченка
Провідні актори: П.Саксаганський, М.Крушельницький, Н.Ужвій, А.Бучма, О.Сердюк, О.Мар’яненко, Ю.Шумський. Ставили п’єси Шекспіра, Пушкіна, Шевченка, Карпенка - Карого, Кропивницького, Луначарського, Куліша, Микитенка, Кочерги, Фурманова, Іванова, Лисенка тощо.
Отже, у розвитку культури на Україні відбувалися процеси творення нового, викликаного до життя революцією, сподіваннями на перетворення суспільства. Та одночасно втрачалося чимало з того, що було створено попередніми поколіннями. Лежали у згарищах чи руйнувалися від людської байдужості численні будівлі, з лиця землі було стерто багато таких творінь архітектури, як храми та інші релігійні споруди.
Лекція 14. Україна за часів індустріалізації в СРСР