5. Тріумф і трагедія Комуністичної партії Західної України

Виникнення, мета і методи боротьби КПЗУ

Соціальне гноблення, національна і культурна дискримінація викликали рішучий опір робітничого класу західноукраїнських земель. Вплив Жовтневої революції, походу Червоної Армії у під час Радянсько-польської війни 1920 року, утворення УСРР і проведення політики «українізації» призвів до бажання частини пролетаріату і селянства возз’єднатися у одній державі - Українській Соціалістичній Радянській республіці.

Ще у 1919 році робітничі марксистські гуртки об’єдналися у Комуністичну партію Західної України(КПЗУ)(до 1923 року мала назву Комуністична партія Східної Галичини). Лідерами партії у різні роки були К.Максимович, Р.Турянський(Кузьма), О.Васильків(Крилик), Г.Іваненко. ЇЇ членами були українці, поляки, молдавани, євреї, тощо( партія охоплювала більше 10 тис. чоловік).

Мета КПЗУ: визволення західноукраїнських земель з допомогою соціалістичної революції, яку повинні здійснити робітники і селяни усіх національностей, проведення соціалістичних перетворень і об’єднання усіх українських земель в єдиній соціалістичній державі – УСРР. Згодом – відродження української нації, мови, культури( їх погляди були близькими до націонал-комунізму).

Методи боротьби: агітація за соціалізм, боротьба за права робітників у судах, парламенті( КПЗУ мала легальне представництво у сеймі Польщі); організація страйків, мітингів, демонстрацій, повстань. У 30-х рр.. діячі КПЗУ розгорнули справжній революційно-визвольний рух. КПЗУ входила до Компартії Польщі на автономних правах, брала участь у з’їздах Комінтерну.

Комуністичні ячейки Галичини , Буковини, Закарпаття випускали понад 200 газет і журналів: «Наша Правда», «Нове життя», « Сіль - роб», «Праця», «Борець», «Карпатська Правда», «Вікна», «Культура», «Нові шляхи», інші.

Складність відносини з сталінським режимом і розпуск КПЗУ

Але деформації соціалізму в СРСР, зростання культу особи Й.Сталіна, голодомор 30-х рр. та колективізація призвели до змін поглядів членів КПЗУ. Вони засудили репресії( протестували проти засудження О.Шумського),згортання «українізації», розкуркулення, виступили за «відродження ленінських норм партійного життя», за національне відродження соціалістичної України. Сталінський приплічник Л.Каганович звинуватив окремих членів КПЗУ у «національному ухилі». Їх викликали у Москву немовби на наради, а потім заарештовували. Так у були незаконно репресовані О.Васильків, Р.Турянський, Г.Іваненко, М.Зайячківський- Косар.

Їх звинувачували у зв’язках з УВО, ОУН, у шпигунстві, націоналізмі.

Вважаючи КПЗУ занадто націоналістичною, небезпечною, Й.Сталін на засіданнях Комінтерну, наполягав на її розпуску.

Так у 1938 році, за вказівкою Комінтерну, КПЗУ була розпущена. Окремі комуністи Галичини, Буковини, Закарпаття залишилися у підпіллі і продовжували боротьбу.

6. Політичні течії на Закарпатті

Суто самостійної партії на Закарпатті не було. Українці входили у Комуністичну, Аграрну, Соціалістичну партії Чехії. Існували суспільно-політичні течії, що відбивали настрої населення:

І. Москвофільство (або Русофільство) –давня течія суспільного руху, що ґрунтувалася на ідеї національної спорідненості русинів (карпато-українців) та російського народу. Русини немовби відділились від росіян і втратили національне обличчя внаслідок історичних обставин. Русофіли створили авторитетну організацію «Просвітянське товариство ім.. Духновича». Їх підтримувала інтелігенція, частина духовенства. Лідером цього направлення став Андрій Іванович Бродій, письменник, вчитель, керівник Автономно –Землеробського Союзу(АЗС). За його ініціативи випускався журнал «Руській вісник». Бродій активно виступав в парламенті Чехословаччини за проведення аграрної реформи, за автономію Закарпаття.

ІІ. Русинство – течія, представники якої абсолютизували місцеві особливості, стверджуючи, що слов’янське населення Закарпаття – русини, є окремою нацією, відмінною, як від українців, так і від росіян. Це пояснювалося давньою ізоляцією цієї території. Їх підтримувала невелика кількість інтелігенції , частина духовенства.

ІІІ. Українофільство - течія, представники якої вважали карпато-українців та українців інших територій одним народом. ЇЇ підтримувала більшість. Утворили Християнсько-Народну партію (ХНП) під керівництвом М. і Ю.Брайщаків. Невдовзі партію очолив Августин Іванович Волошин, греко-католицький священик, відомий педагог(директор учительської семінарії в Ужгороді), автор 42 підручників(з укр. мови, математики, фізики, логіки, психології і т. д.).