2. Українські землі у складі Румунії

А. Правовий статус українських територій

У 1919 році румунські війська окупували Північну Буковину і придунайські землі ( Хотинщину, Ізмаїльщину). Щоб узаконити ці загарбання Румунія підписує з Австрією Сен- Жерменський договір 1919 року та Бессарабський протокол 1920 року( про приєднання Бессарабії). Ці території в рамках Румунії не мали самоврядування. За Законом про адміністративну уніфікацію 1919 року на українські землі поширювалася влада короля. Територія була поділена на 5 повітів, волості, громади. Повітами керували румунські префекти.

Б.Культурне і національне становище українців у Румунії

У Північній Буковині та на придунайських землях проживало 790 тисяч українців(переважно у селах). Дискримінація на цій території була найтяжчою. Українців не визнавали окремою нацією, у нормативних актах їх називали «слов’янізованими румунами», що забули рідну мову, втратили національне обличчя. Українська мова була заборонена! Так, у 1920- 1926 роках відбулася масова румунізація українських шкіл ( у 1920 році -157 українських гімназій, у 1926 році – жодної). У Чернівецькому університеті щезли українські кафедри. Не випускалися українські книги. Змінювалися назви населених пунктів з українських на румунські. Українців позбавляли прав займати адміністративні посади у державних установах, воєнні посади у армії, вищі посади у церковній ієрархії, дуже обмежували їх освіту. 80% населення Буковини було неписьменним.

Г. Економіка

Промисловість Буковини залишалася напівкустарною. Підприємства – дрібні, малоефективні, налічували 6-20 робітників. В основному розвивалася харчова, лісопереробна промисловість, дрібне домашнє виробництво сукна, олії, виготовлення мила, обробка шкір. У Чернівцях існували трикотажні та текстильні фабрики. Європейська економічна криза 1929 року розорила багато підприємств. У 1934-1937 рр., коли Румунія зблизилася з фашистською Німеччиною, в економіку проник німецький капітал. Так економіка набула колоніального характеру.

У 1919 році у Румунії була проведена аграрна реформа. Українські селяни отримали маленькі наділи землі, на відміну від румунських селян. Значна частина земель залишилася у поміщиків. Уряд робив усе, щоб їх права найменше утискувалися. Селяни страждали від малоземелля, голоду.

Іноземні власники по-хижацькому грабували багатства краю, гальмуючи його розвиток.

Д. Рівень життя населення ,опір

Рівень життя населення у Румунії був одним з найнижчих у Європі. Панувала тотальна бідність , постійні злидні, що призводило до катастрофічного зменшення народжуваності. У 1930 році журнал «Румунське господарство» констатував: «Гуцули знаходяться на стадії вимирання».

У важкому становищі були й робітники, що страждали від бідності, безробіття, голоду. У 1932 році безробітних українців було близько 50 тисяч чоловік. Закон про 8-годинний робочий день не виконувався. Працювали по 11 годин і більше, при малій зарплаті,( що зменшилася у 18 разів а ціни зросли у 50 раз), відсутності соціального захисту, техніки безпеки. Використовувався жіноча і дитяча праця. Нестерпними були житлові умови. Різноманітні епідемії зменшували кількість населення. Люди страждали на тиф, холеру, туберкульоз, дистрофію. Масові страйки робітників, акти саботажу, селянські виступи стали відповіддю на бездіяльність влади. Організовували їх маленькі підпільні комуністичні групи, (що утворили у 1929 році легальну організацію «Визволення»), та нелегальна «Радикальна націоналістична організація».

Емігрантська газета про голод 1930-х рр.. на Західній Україні Традиційне житло русинів Закарпаття

У 1924 році спалахнуло Татарбунарське повстання ( у Бессарабії). Повстало близько 6 тисяч осіб. Але румунська армія жорстоко придушила це повстання. Проведено було «Процес 500». Але завдяки втручанню Ліги націй та протестів у самій Румунії – було покарано лише 85 чоловік. Але усього, внаслідок українського опору у 20-30-х рр. було закатовано у тюрмах близько 13 тисяч чоловік.