8. Зміни в політиці радянської влади в Україні на початку 1920 року
Опозиційні рухи 1920 року
Політика «воєнного комунізму» призвела до посилення опозиційних рухів.
Вони набули наступних рис:
Опозиційна партія, блок, лідери |
Погляди і доля |
Більшовики «демократичного централізму» (децисти) (лідер: Т.Сапронов) |
Вихідці з РКП(б) і КП(б)У.Виступали проти «мілітаризації економіки», за пом’якшення політики «воєнного комунізму». Після перереєстрації КП(б)У багатьом децистам відмовили у членстві. |
Українська Комуністична партія боротьбистів(Г.Гринько) |
Виступали за незалежну соціалістичну Україну, що матиме воєнний союз з Рад. Росією для боротьби з білими. Захищали селянство, інтелігенцію, ідею розвитку укр.. культури. У березні 1920 року саморозпустилися. 4 тис.членів ввійшли до КП(б)У, а Г.Гринько –до Всеукревкому. |
Українська партія лівих соціалістів-революціонерів (Борьбисти назва – від газети «Борьба») (В.Качинський) |
Визнавали ідею побудови соціалізму, встановлення радянської влади, але без диктатури пролетаріату, та «воєнного комунізму».У 1920 р. партія само- розпустилася. Багато її членів увійшли до КП(б)У, а В.Качинський до Всеукрревкому. |
Українська Комуністична партія(УКП)(М.Ткаченко, А.Річицький) |
Нечисельна партія колишніх членів УСДРП, діячів ЦР. Від спроб підняти повстання у 1919 році, перейшли до опозиційної боротьби у 1920 році, розробили власну програму побудови комунізму. Єдина партія яка крім КП(б)У офіційно була визнана та діяла в УСРР. |
КП(б)У вимушена була визнати інші партії і течії, піти з ними на союз. На цьому наполягав перш за все В.Ленін, який тиснув на Х.Раковського, рекомендуючи утворити спільний з боротьбистами блок на виборах до Рад, а згодом запропонувати їм ряд державних посад в УСРР. Раковський, хоч і не дуже охоче, але здійснив цей крок і запобіг багатопартійності в Україні. Що стосується тих лідерів конкуруючих партій, що не бажали ввійти до КП(б)У, то з часом з ними розправилися чекісти, як з контрреволюціонерами.
У березні –квітні 1920 року відбулися вибори до Рад усіх рівнів. Більшість депутатських мандатів завоювали представники КП(б)У. Раднарком знову очолив Х.Раковський, а ВУЦВК – Г.Петровський. Це свідчило про те, що більшість трудящих вітали радянську владу.
Зміни в політиці більшовиків 1920 року
У політиці більшовиків в Україні відбулися наступні зміни:
5 лютого 1920 року затверджено Закон про землю , за яким проголошувалася конфіскація поміщицьких, монастирських земель, які передавалися селянам без викупу; колгоспи і комуни створювалися тільки добровільно, без примусу;
Поміщики та їх сім’ї виселялися за межі маєтків(пізніше близько 5% поміщиків отримають землю і почнуть вести трудове життя, інші емігрують, переїдуть в міста на службу, дехто перейде служити до білих);
На селі створювалися комітети незаможних селян(комнезами), що агітуватимуть вступати до колгоспів;
Лютий 1920 року –Закон про хлібну розкладку (продрозверстку), з метою забезпечення робітничих районів, міст , армії продуктами. Але продрозкладка у 1920 році була в строго обмеженому розмірі, від неї звільнялися бідні селяни, що постраждали від війни;
Створення українських продзагонів(15 тис. робітників) для збирання продрозкладки ( з грудня 1919 року з Росії продзагони не приїжджали); у кінці 1920 року в УСРР заготовлено 65 млн. пудів хліба, проти 10 млн. у 1919 році;
Продовжувалася націоналізація підприємств(націоналізовано 11тис. підприємств), але дозволено було роботу 10тис. дрібних приватних підприємств реміснично - кустарного типу;
Введення загальної військової повинності, 8 годинного робітничого дня, законів про охорону праці, страхування;
Допомога сім’ям червоноармійців, робітникам похилого віку, сиротам; спроби врятування трудящих від епідеміологічних захворювань шляхом організації щеплення( у 1920 році – 900 тис. хворих на тиф);
21 лютого 1920 року – Декрет ВУЦВК «Про вживання в усіх установах української мови поряд з російською».
