§ 4. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною...

Цивільним процесуальним законодавством (статті 236-241 ЦПК України) передбачений процесуальний порядок розгляду справ про обмеження фізичної особи у дієздатності, про визнання фізичної особи недієздатною, про скасування обмеження фізичної особи у дієздатності, про поновлення фізичної особи у дієздатності.

Право на відкриття у суді справи про обмеження фізичної особи у дієздатності або про визнання фізичної особи недієздатною надано членам її сім'ї, органам опіки та піклування, психіатричним або наркологічним лікувальним закладам (ст. 237 ЦПК України). Однак сам громадянин пред'явити вимогу про таку зміну свого правового статусу не може.

Надання права на відкриття справи у суді таким особам зумовлено необхідністю гарантування інтересів самої фізичної особи та осіб, які оточують її в сім'ї й інших сферах суспільного життя.

Повнолітні члени сім'ї фізичної особи, які звернулися до суду з вимогою про обмеження її в дієздатності чи визнанні недієздатною, а також ті, які залучаються до процесу, беруть участь у ньому як заявники. Органи опіки та піклування, психіатричні або наркологічні лікувальні заклади, які порушили справу в суді, беруть участь у ній як суб'єкти захисту прав інших осіб на підставі ч. 1 ст. 45 ЦПК України.

Фізичні особи, щодо яких ставиться вимога про обмеження їх у дієздатності чи визнання недієздатними, беруть участь у справі як заінтересовані особи.

Суб'єкти прав відкриття у суді справи про обмеження фізичної особи у дієздатності або про визнання її недієздатною подають заяву до суду за місцем проживання такої особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у психіатричному закладі — за місцем знаходження останнього.

Заява має відповідати вимогам статей 119 і 238 ЦПК України. Вона викладається у письмовій формі, містить усі реквізити, передбачені ст. 119 ЦПК України. Стаття 238 ЦПК України визначає лише її особливості. Згідно з нею у заяві мають бути викладені обставини, якими обґрунтовуються вимоги про обмеження фізичної особи у дієздатності чи визнання її недієздатною з посиланням на засоби доказування. 442

У заяві зазначаються: а) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи — обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище; б) про обмеження прав неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншим доходом або позбавлення її цього права — обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права; в) про визнання фізичної особи недієздатною — обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 238 ЦПК України).

Подання належним чином оформленої заяви зобов'язує суддю перевірити наявність умов для реалізації права на відкриття справи у суді та додержання процесуального порядку звернення до суду і вирішити питання про прийняття справи до провадження суду. Однією з необхідних передумов відкриття справи у суді є відсутність спору про право цивільне. Сумісний розгляд вимоги про визнання фізичної особи недієздатною і спору про право цивільне можливий тоді, коли такий спір виник після смерті фізичної особи.

Після прийняття справи починається її провадження до судового розгляду. Для цього суддя повинен сприяти у витребуванні необхідних доказів чи витребувати їх за власною ініціативою й залученні до участі у справі всіх заінтересованих осіб — громадян та організацій. У справах про визнання фізичної особи недієздатною для визначення її психічного стану обов'язково призначається судово-психіатрична експертиза, яка має визначити: чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу, чи розуміє він значення своїх дій і чи може керувати ними. Однак призначення експертизи відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК України допускається лише за

443

||Ц|

наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи. Такі дані можуть бути одержані з довідок про стан здоров'я, виписок з історії хвороби лікувальних закладів, матеріалів слідчих органів, які свідчать про дії психічно хворої людини.

Порядок призначення й проведення судово-психіатричної експертизи, а також дослідження висновку експерта регулюється статтями 53, 143-150, 189 ЦПК України. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої порушено справу про визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у засіданні за участю лікаря-психіатра може винести ухвалу про примусове направлення громадянина на судово-психіатричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ЦПК України). Ухвала суду для виконання надсилається органам внутрішніх справ.

Доказами у справах про обмеження дієздатності фізичної особи можуть бути показання свідків, акти органів внутрішніх справ і громадських організацій, документи про дохід сім'ї й кількість її членів, а також інші матеріали, що підтверджують факти зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами і характеризують матеріальне становище сім'ї.

У процесі досудового розгляду справи суддею вирішується також питання про обов'язки притягнення до участі у справі як заявників усіх повнолітніх членів сім'ї особи, щодо якої порушується питання про обмеження дієздатності чи визнання її недієздатною.

Справи про обмеження'фізичних осіб в дієздатності чи визнання їх недієздатності розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів та з викликом заявників і за обов'язковою участю органів опіки та піклування. Питання про виклик особи, щодо якої розглядається справа, вирішується у кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я (ч. 1 ст. 240 ЦПК України).

Провадження у справі, відкрите органом опіки та піклування, психіатричним і наркологічним лікувальним закладом, не може бути закрите у зв'язку із запереченням члена сім'ї фізичної особи проти розгляду цієї справи. Суд не вправі 444