§ 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права

Найважливішими гарантіями реалізації норм цивільного процесуального права є встановлені ним санкції. Незважаючи на їх теоретичне і практичне значення, у науці цивільного процесу вони майже не досліджувалися, не розглядалися у на- вчальній літературі¹. Цим пояснюється й неоднозначне виз- начення поняття «санкція». Розуміння санкції лише як захо- ДУ державного примусу² звужує її зміст до заходу відповідаль- ності, що є одним з видів санкції.

Санкції — це встановлені в нормах цивільного процесуаль- ного права наслідки, що настають у разі їх недодержання і по- рушення, тобто всі правові наслідки, які забезпечують ре- алізацію норм³. Ними є заходи захисту і заходи відповідаль- ності.

Заходи захисті/ спрямовані на припинення правопорушен- ня, поновлення порушеного права і забезпечення виконання обов'язку. Нових (додаткових) обов'язків на суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень вони не поклада ють. До заходів захисту належать санкції, які припиняють правопорушення (припиняючи), і які поновляють права (пра- вопоновлюючі). Припиняючі санкції спрямовані на припинення неправомірних процесуальних дій, отже, проти настання правових наслідків, на досягнення яких спрямовані такі дії: відмова у прийнятті заяви до провадження суду (ч. 2 ст. 122 ЦПК України), у прийнятті зустрічного позову (ст. 123 ЦПК України); залишення заяви без руху (статті 121, 297 ЦПК України), попередження (ст. 92 ЦПК України), закрит-

¹ Штефан М. И. Гражданская процессуальная ответственность: Повьішение ролигражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и органи-заций. — К., 1988. — С. 194 —246; Курьілев С. В. Санкции как злемент правовой норми // Сов. государство и право. — 1984. — № 8. — С. 50; Чечина Н.А. Понятие граж-данской процессуальной ответственности // Проблеми гражданского и трудовогоправа, гражданского процесса. — М., 1982.

² Мельников А. А. Советский гражданский процесуальний закон. — М., 1973. —С. 42; Недбайло Я. Е. Вказ. праця. — С. 63.

³ Алексеев С. С. Общая теория социалистического права. — Свердловск, 1964. —С 194.

261

тя провадження у справі і залишення заяви без розгляду (статті 201-207 ЦПК України).

Правопоновлюючі санкції спрямовані на поновлення порушених цивільних процесуальних прав, забезпечення виконання обов'язків шляхом скасування (повного або часткового) незаконних рішень, ухвал суду (статті 307, 336 ЦПК України), поворот виконання (статті 380-382 ЦПК України) тощо.

Заходи відповідальності покладають на правопорушника новий додатковий обов'язок — відшкодувати збитки, сплатити штраф, тобто виявляються у покаранні. У процесуальній літературі це положення не безспірне. Юридичною відповідальністю визначається: застосування припиняючих і правопоновлюючих санкцій за невинні об'єктивно протиправні діяння, реалізація і застосування санкцій тощо. Такі судження не тільки не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства, а й ігнорують відмінність між санкцією захисту і відповідальності.

Основою для правильного розуміння цивільної процесуальної відповідальності є норми цивільного процесуального права, що передбачають відповідальність за окремі види цивільних процесуальних правопорушень. У них немає поняття відповідальності, але визначені заходи відповідальності та підстави їх застосування за конкретні правопорушення. ЦПК України встановлює такі заходи відповідальності: стягнення збитків (статті 133, 155, 268), стягнення компенсації за втрату заробітку (ст. 85), стягнення судових витрат і збитків (ст. 133), примусовий привід (статті 94, 146), видалення із залу судового засідання (ст. 92).

Отже, встановлені нормами цивільного процесуального права і забезпечені державним примусом заходи, що покладаються на учасників процесу у вигляді обтяжливого, нееквівалентного (додаткового) обов'язку або некомпенсованого позбавлення прав за протиправні цивільні процесуальні дії або за бездіяльність, називаються цивільною процесуальною відповідальністю.

Заходи відповідальності спрямовуються на майно і особу правопорушника, заходи захисту — на саме правопорушення, його наслідки та дії (бездіяльність) правопорушника. Для за-262

стосування заходів процесуальної відповідальності необхідна, як правило, вина правопорушника і тільки як виняток — настає безвинна відповідальність. Для застосування заходів захисту вина правопорушника не потрібна.

Заходи цивільної процесуальної відповідальності мають майновий або особистий немайновий характер.

Майновий характер мають стягнення завданих збитків, у тому числі стягнення компенсації за втрату робочого часу і судових витрат. Немайновий — примусовий привід (статті 94, 146 ЦПК України), видалення із зали судового засідання. У процесі розгляду справи із залу судового засідання можуть бути видалені особи, які беруть у ній участь, та інші учасники процесу (ст. 92 ЦПК України). Цей захід примусу застосовується до зазначених осіб за порушення встановленого порядку під час розгляду справи і спрямовується на припинення здійснення ними права на участь у судовому засіданні. Для громадянина — позбавлення права на присутність у судовому засіданні, для сторін і третіх осіб — припинення права брати участь у розгляді судом справи, отже, і на виконання процесуальних дій, спрямованих на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Цивільні процесуальні санкції захисту і відповідальності сприяють запобіганню правопорушень, але встановлені ЦПК України такі заходи, як окрема ухвала (ст. 211), забезпечення позову (ст. 151), забезпечення можливих збитків відповідача (ст. 153), попередження (ст. 92), спрямовані виключно на запобігання порушення цивільних процесуальних норм, а також шкідливим наслідкам, які можуть настати внаслідок правопорушень.

Режим законності у цивільному судочинстві забезпечується також застосуванням до суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень заходів кримінальної, дисциплінарної, адміністративної і громадської відповідальності.

За злісне і більш небезпечне цивільне процесуальне правопорушення, яке є одночасно кримінальним злочином, настає кримінальна відповідальність. Підлягають кримінальній відповідальності за статтями 384, 385 КК України свідок (ст. 50 ЦПК України), експерт (ст. 53 ЦПК України), перекла-

263

дач (ст. 55 ЦПК України). Кримінальна відповідальність встановлена за втручання у вирішення судових справ, за погрозу щодо судді, народного засідателя, за посягнення на їх життя тощо (статті 376, 377, 379, 382 КК України).

Представники сторін і тих осіб, що є посадовими особами, а також члени колегії адвокатів за несумлінне ведення справи відповідають у дисциплінарному порядку або в порядку громадського впливу (ст. 147 КЗпП України, ст. 16 Закону України «Про адвокатуру»).

Судді несуть дисциплінарну відповідальність за порушення законності при розгляді цивільних справ, за допущення навмисного порушення закону або несумісність, що призвели до скасування чи зміни судового рішення (ст. 31 Закону України «Про статус суддів»).

Адміністративна відповідальність встановлена: за неповагу до суду, що виявилася у злісному ухиленні від явки до суду свідка, позивача, відповідача, чи у непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженням головуючого, у порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил. Адміністративне стягнення накладається у вигляді арешту на строк до п'ятнадцяти діб або штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 185³ КпАП України). Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали або постанови суду чи невжиття заходів до усунення зазначених у них порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу (постанову) чи подання тягнуть накладення адміністративного штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1856 КпАП України).

Функціонування санкцій процесуального захисту і процесуальної відповідальності можливе тільки у механізмі цивільних процесуальних правовідносин. Правовідносини об'єднують у діалектичній єдності суб'єктивні процесуальні права і обов'язки, реалізація і виконання яких забезпечується застосуванням державного примусу відповідно до встановлених санкцій. Але як засіб впливу на правопорушника шляхом покладання на нього додаткових обов'язків або позбав-264

лення прав на виконання певних процесуальних дій чи застосування інших заходів державного примусу, санкція за цією ознакою має спільність з суб'єктивними процесуальними правилами та обов'язками. Санкції — це складові правовідносин і щодо їх змісту виконують правоохоронювальну функцію. Перебуваючи у потенційному стані, вони можуть перейти у нову якість — динамічність при виникненні правопорушення, яке не завжди у складі первинних правовідносин. Підстави для застосування санкцій цивільної процесуальної відповідальності у вигляді відшкодування завданої майнової шкоди і санкції скасування незаконних і необгрунтованих рішень виникають у складі певних правовідносин, але реалізуються в інших самостійних процесуальних правовідносинах.

Інші санкції відповідальності (попередження, видалення із залу судового засідання) і, як правило, санкції процесуального захисту реалізуються у складі певних правовідносин при аномальному їх розвитку. Застосуванням санкцій захисту і відповідальності забезпечується реалізація їх функцій: поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку шляхом припинення неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин і спонукання їх до виконання своїх обов'язків, а також забезпечення реалізації кореспондуючих їм прав суду; захист прав громадян і організацій як конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, порушених неправомірними діями; зміцнення законності у цивільному судочинстві і запобігання цивільним процесуальним правопорушенням; виховання суб'єктів правовідносин, інших громадян у дусі неухильного виконання норм цивільного процесуального права.