Глава 17. Провадження у справі до судового розгляду

§ 1. Попереднє судове засідання

Правове регулювання «Провадження у справі до судового розгляду» здійснено у главі 3 розділу III ЦПК України (статті 127—156 ЦПК України), норми якої визначають сукупність правовідносин і дій щодо їх реалізації, які виконуються судом і особами, які беруть участь у справі, з метою забезпечення своєчасного і правильного вирішення спору і сприяння повному і реальному захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, реалізації принципів законності, об'єктивної істини і публічності.

Процесуальною формою провадження і підготовки справи до судового розгляду є передбачене ЦПК України попереднє судове засідання (статті 129, 130). Воно проводиться з метою врегулювання спору до судового розгляду та забезпечення правильного та швидкого вирішення спору, є обов'язковим для кожної справи за окремим винятком, встановленим ЦПК України, і має бути призначено і проведено суддею за участю осіб, які беруть участь у справі. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу.

У попередньому судовому засіданні для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує* чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. При визнанні відповідачем позову за наявності законних підстав, суд постановляє рішення про задоволення позову. Якщо ви-

363

знання позову суперечить закону чи порушує права інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд (ст. 174 ЦПК України). У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо мирова угода суперечить закону чи порушує права інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ст. 175 ЦПК України). При укладенні сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

У випадках, коли спір не був врегульований у зазначеному порядку, суд відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України вчиняє такі дії:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. Для цього визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при розв'язанні спору. При з'ясуванні у позивача суті заявлених вимог суддя покликаний допомогти йому визначити предмет позовної вимоги (позову) і його підставу та зміст. Необхідно також встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у позивача пов'язаних між собою вимог до того самого або інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єднання (ст. 32 ЦПК України). Уточненню підлягають також заперечення відповідача як матеріально-правового, так і процесуально-правового характеру, що надає можливість залучення до справи належних і допустимих доказів і дослідження їх у судовому засіданні;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Підлягає встановленню належність сторін до справи — чи є позивач справді тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач — особою, яка повинна відповідати за позовом. Вирішується питання про заміну належного відповідача, про участь у справі співвідповідача і третьої особи. З урахуванням характеру справи — про участь у справі законного представника та суб'єкта захисту прав інших осіб (статті 39, 45 ЦПК України); 364

3. визначає факти, які необхідно встановити для вирішенняспору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Для цього підлягає визначенню предмет доказування: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); інші обставини,які мають значення для правильного вирішення справи. До таких обставин належать юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначаються нормами цивільного, трудового, сімейного, інших галузей матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, їх виникнення, зміну, припинення. Підлягають встановленню також факти доказові,якими є ті з них, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Із сукупного складу юридичних фактів предмета доказування виділяються: ті з них,які визнаються сторонами, а також загальновідомі факти тапреюдиціальні, що не потребують доказування (ст. 61 ЦПКУкраїни), та ті з них, які підлягають доказуванню;

4. з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, тавстановлює строки їх подання. Відповідно до частин 2, 3 ст. 60ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, на доказування обставин, які маютьзначення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторінта інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір;

5. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання у встановленому порядку: а) про витребування доказів, коли щодо їх отримання є складнощі (ст. 137 ЦПК України); б) про виклик свідків (ст. 136); про проведення експертизи (статті 143-150); про залучення до участі у справіспеціаліста (ст. 54); про залучення до участі у справі перекладача (ст. 55); про залучення до участі у справі особи, яка надаєправову допомогу (ст. 56); про судові доручення щодо збирання доказів (ст. 132);

6. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів у порядку, встановленомустаттями 140-142 ЦПК України;

365

7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання про вжиття заходів забезпечення позову, які застосовуються відповідно до нормативно встановлених правил статтями 151-155 ЦПК України;

8. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду та забезпечення правильного і своєчасноговирішення справи. Зокрема, на заяву осіб, які беруть участь усправі, приймає заходи забезпечення доказів (статті 133-135ЦПК України);

9) визначає час і місце судового розгляду.

Призначене до проведення попереднє судове засідання може бути відкладено за заявою сторони чи сторін у разі неможливості явки їх до суду з причин, визнаних судом поважними. При неявці сторони у попереднє судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки призводить до того, що з'ясування обставин у справі проводиться на підставі тільки тих доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів судом залежить від поважності причин їх неподання.

Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи і провадиться за правилами, встановленими ЦПК України для судового розгляду (глава 4 розділу III) з окремими винятками, передбаченими главою 3 розділу III ЦПК України.

При визнанні підготовки справи до судового розгляду закінченою, суддя постановляє ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, які були ним проведені у цій стадії судочинства, і встановлюється дата розгляду справи, що має бути не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій щодо підготовки її до судового розгляду (ст. 156 ЦПК України).