§ 5. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не має права сам його змінити або скасувати (ч. 2 ст. 218 ЦПК України). Допущені у ньому помилки, внаслідок яких воно стає незаконним та необґрунтованим, є підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному і касаційному порядку (статті 309, 341 ЦПК України) та у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами (статті 354, 359, 361 ЦПК України).

Деякі недоліки судового рішення можуть бути у точно передбачених законом випадках усунені судом, який ухвалив рішення, одним із трьох способів: виправлення описки і арифметичної помилки; ухвалення додаткового рішення; роз'яснення рішення (статті 219-221 ЦПК України).

Встановленню такого правила сприяли суб'єктивні й об'єктивні фактори. Суб'єктивні — правильно такі виправлення може зробити лише суд, який розглядав справу по суті. Неточність і незрозумілість висловлювань у рішенні може пояснити тільки той суд, який допустив такий недолік. Повну відповідь на позовну вимогу, у якій не було ухвалене рішення,

415

може правильно зробити той суд, який її розглядав. Лише суд, який розглядав справу і вирішив питання про право, може точно визначити розмір присудженого, оскільки вирішення цих питань залежить одне від одного.

Об'єктивні — правова вимога, заново розв'язана судом, не вирішується визначеними законом способами виправлення недоліків рішення. Вона тільки роз'яснюється і уточнюється або вирішується певна її частина, що пов'язана з правовою вимогою, або ж робиться лише відповідь з приводу розв'язання вимоги, яка помилково не була включена до резолютивної частини рішення.

Виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні (ст. 219 ЦПК України). Опискою називається зроблена судом механічна помилка у визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення тощо. Помилкою — неправильність у діях і висновках. Це — допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків неточність у рішенні суду при визначенні суми, яка підлягає стягненню. Тому наявність арифметичних помилок ґрунтується на цифрових даних, що були предметом вимог сторін та дослідження суду.

Суд може з власної ініціативи чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, розпочати розгляд питання про виправлення описок і арифметичних помилок.

Подача заяви до суду про виправлення описки і арифметичної помилки у ЦПК України ніякими процесуальними строками не обмежена, але судова практика дотримується правила, за яким питання про внесення виправлення може бути вирішено судом, якщо рішення не виконано і не пропущено встановлений законом строк для виконання. Стаття 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає три роки.

Розгляд питання провадиться у судовому засіданні з додержанням порядку розгляду цивільних справ. У судове засідання викликаються особи, які брали участь у справі, але їх неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлення. Вони можуть користуватися належними їм правами з урахуванням специфіки предмета судового розгляду. Результати розгляду вимоги про виправлення описки чи арифметич-416

ної помилки закріплюються у постановленій судом ухвалі, яка може бути оскаржена (п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Ухваленням додаткового рішення (ст. 220 ЦПК України) виправляється порушення вимоги вичерпності, якій має відповідати судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України додаткове рішення може бути ухвалене, коли щодо певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Прикладом для ухвалення рішення з цих підстав може бути справа за позовом працівника підприємства про поновлення на роботі і виплату за вимушений прогул, у якій суд ухвалив тільки рішення про поновлення на роботі, не вирішивши питання про оплату вимушеного прогулу. Якщо вимога, хоч і була пред'явлена до суду, але у судовому засіданні не розглядалася, сторони не пред'являли доказів і не давали пояснень, то для вирішення такої вимоги у порядку ухвалення додаткового рішення підстав немає*.

Суд має право ухвалити додаткове рішення також тоді, коли ним було розв'язане питання про право, але не зазначено точного розміру присудженого стягнення або які дії треба виконати (п. 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України). Такі випадки можуть мати місце, якщо судом буде визнано право на одержання відшкодування за пошкодження майна, ушкодження здоров'я, але не присуджено розміру відшкодування. Додатковим рішенням виправляється рішення суду, ухвалене на користь кількох позивачів, без зазначення, у якій частині рішення стосується кожного з них або того, що стягнення є солідарним.

Суд, ухвалюючи рішення, за наявності підстав, визначених ст. 367 ЦПК України, зобов'язаний допустити його негайне виконання. Невиконання цієї вимоги може бути усунено ухваленням додаткового рішення (п. З ч. 1 ст. 220 ЦПК України), яке ухвалюється також у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України).

¹ Практика судів України в цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — № 3. — С. 239-241.

14 5-327'417

Порушення процесу про ухвалення додаткового рішення можливе за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи суду. Заява подається до суду, що ухвалив рішення, до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо на рішення суду подана апеляційна скарга і одночасно порушено питання про ухвалення додаткового рішення, то суд повинен вирішити спочатку вимогу про додаткове рішення, а потім надіслати справу для вирішення у суд апеляційної інстанції. Під виглядом додаткового рішення суд не має права змінювати зміст рішення або вирішувати нові питання, які не були досліджені у судовому засіданні. Справа розглядається у судовому засіданні з викликом сторін.

Розгляд справи про ухвалення додаткового рішення провадиться у порядку, встановленому для розгляду цивільних справ. Додаткове рішення може бути оскаржено. Ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового рішення також може бути оскаржена.

Роз'яснення судового рішення (ст. 221 ЦПК України) настає тоді, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого реалізація такого рішення викликає труднощі чи стає неможливою¹. Роз'яснення рішення можливе без зміни його змісту у межах вирішеної судом правової вимоги.

Право вимагати роз'яснення рішення мають особи, які брали участь у справі, і державний виконавець.

Право роз'яснення рішення належить лише суду, який його ухвалив у колегіальному складі чи одноособово.

Право вимагати роз'яснення рішення — строкове. Подача заяви допускається, якщо рішення не виконане або ще не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Заява про роз'яснення рішення розглядається судом протягом десяти днів за правилами цивільного судочинства з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає її розгля-

дові. Ухвала суду про роз'яснення рішення може бути оскаржена. Така ухвала надсилається особам, які брали участь у справі, та державному виконавцю, якщо рішення роз'яснювалося за його заявою.