4.6. Забезпечення доказів

Враховуючи роль у реалізації принципу змагальності у забезпеченні відшукання істини у справі, статті 10, 60, 131 ЦПК України надають право і зобов'язують сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, подати свої докази або повідомити про них суд до початку судового засідання щодо розгляду справи. Належні докази у справі не завжди мають у розпорядженні заінтересовані особи, на яких покладено обов'язок доказування певних обставин у справі, а у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу, і їх подання, якщо не вжити необхідних заходів, згодом стане утрудненим або неможливим, вони можуть зникнути або загинути. З метою запобігання настанню таких наслідків ЦПК України передбачений інститут забезпечення доказів (статті 133-135), тобто вжиття судом термінових заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді Цивільних справ.

Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що подання потрібних Доказів стане згодом неможливим або утрудненим (ст. 133 ЦПК України). Ці особи наділені правом звернутися під час Розгляду справи до суду — як до, так і після подання позовної заяви про забезпечення доказів. У випадку подання заяви про

311

забезпечення доказів до подання позовної заяви, заявник має подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлен-ня ухвали про забезпечення доказів. При неподанні позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

У заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити (ст. 134 ЦПК України).

Заява про забезпечення доказів розглядається у п'ятиденний строк відповідно судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено — судом, у районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При обґрунтованості заяви, а також, коли не можна встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява про забезпечення доказів -розглядається тільки з участю заявника.

Розглянувши заяву, суд (суддя) постановляє ухвалу про забезпечення доказу, в якій зазначає порядок і спосіб її виконання або відмовляє у забезпеченні доказу.

Забезпечення доказів можливе лише передбаченими ч. 2 ст. 133 ЦПК України способами: допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів. На ухвалу суду (судді) про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу, яка не зупиняє її виконання і не перешкоджає розгляду справи (ч. 4 ст. 135 ЦПК України).

Самостійний процесуально-правовий порядок забезпечення доказів встановлений ч. З ст. 53 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. № 2627-ІП. Зазначена норма включена до змісту статті, що має назву «Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав», але аналіз свідчить, що нею врегульовані також питання забезпечення доказів з цих категорій справ.

312 '

Таке забезпечення можливе, якщо відповідач у справі, що виникла з порушених авторських чи суміжних правовідносин, відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення (особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право, суміжні права) або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, то суд або суддя одноособово мають право за заявою, поданою заявником, вжити тимчасових заходів до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача).

Тимчасові заходи забезпечення встановлені такі: а) огляд приміщення, в якому як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права, суміжних прав; б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права, суміжних прав.

Заява про вжиття тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання, про що постановляється ухвала.

Ухвала про задоволення заяви щодо вжиття тимчасових заходів підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, органом державної виконавчої служби за участю заявника.

Запитання для самоконтролю

1. Якою є роль доказів і доказування у цивільному процесі?

313

3. Доказування: поняття, ступені, предмет доказування, належність доказів і допустимість засобів доказування.

Рекомендована література

1. Коваленко А. Г. Институт доказьівания в гражданском и арби-тражном судопроизводстве. — М., 2002.

2. ГрінчєнкоА,Д., Шульженко О. О., Нагорний Г. М. Практика використання в цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. — 1997. — № 3.

3. Захарова О. С. Докази та доказування в справах, що виникаютьіз шлюбно-сімейних правовідносин. — К., 1995.

4. Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. — X., 1991.

5. Козлов А. С. Актуальньїе проблеми теории доказательств в на-уке гражданского процесса. — Иркутск, 1980.

6. Омельченко М. П. Докази і доказування як процесуальні засоби встановлення об'єктивної істини по цивільній справі. — К., 1996.

7. Решетникова Н. В. Курс доказательственного права в россий-ском гражданском судопроизводстве. — М., 2000.

8. Ш ту тин Я. Л. Предмет доказьівания в гражданском процес-се. — М., 1963.

10. Белоконєв В. Розподіл обов'язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України. — 1996. — № 9.

11. Молчанов В. В. Собирание доказатедьств в гражданском про-цессе. — М., 1991.

РОЗДІЛ II. ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ

ІНСТАНЦІЇ

А. НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ Глава 15. Судовий наказ