Глава 20. Окреме провадження

§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення

спадщини, якщо орган, який вчинює нотаріальні дії, не має права видати заявнику свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, необхідних для підтвердження нотаріального порядку факту вступу у володіння спадковим майном. Відповідно до чинного законодавства факти прийняття спадщини і місця її відкриття не підлягають реєстрації державними органами. Однак вони підтверджуються документами які можуть видавати громадянам житлово-комунальні органи, виконкоми сільських і селищних рад тощо. Наявність зазначених документів є підставою для видачі нотаріальними органами свідоцтва про право на спадщину. За наявності таких документів, у разі відмови видати свідоцтво про право на спадщину, заявник може звернутися зі скаргою до суду на відмову вчинити нотаріальну дію. Встановлення фактів прийняття спадщини і місця її відкриття можливе з огляду на положення, передбачені статтями 1221, 1268 ЦК України.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відкриваються у суді поданням письмової заяви, яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленими ст. 119 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 258 ЦПК України. У ній має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують даний факт. До заяви додаються докази, які підтверджують викладені у ній обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Заява за підсудністю подається до районного (міського) суду за місцем проживання заявника. При прийнятті заяви суддя перевіряє її відповідність статтям 119 і 258 ЦПК України. Якщо буде встановлено порушення цих норм, він повинен застосувати санкції, передбачені ст. 121 ЦПК України, тобто постановити ухвалу про залишення заяви без руху і надати заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання даних вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. Встановивши, що заява непідвідомча судовому розгляду, суддя по-460

становляє мотивовану ухвалу про відмову в її прийнятті на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, а якщо справу порушено, — закриває провадження у ній на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Суддя відмовляє у прийнятті заяви також у тому разі, якщо заявник не звертався до органу, який за законом повинен був вирішити питання про можливість видачі необхідного документа чи відновлення втраченого документа, а якщо справу було порушено, — залишає заяву без розгляду. Аналогічні наслідки настають, коли буде виявлено, що встановлення факту, підвідомчого суду, пов'язане з вирішенням спору про право (ч. 6 ст. 235 ЦПК України) (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»),

У кожній справі про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суддя зобов'язаний провести її підготовку до судового розгляду, передбачену статтями 127-156 ЦПК України, зокрема з'ясувати, які громадяни та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику у судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Зазначені справи розглядаються у порядку, передбаченому статтями 157-196 ЦПК України, з викликом та участю заявників і заінтересованих осіб. Рішення суду, ухвалене у справі, має відповідати вимогам статей 213-218, 259 ЦПК України. У ньому має бути зазначено: факт, встановлений судом, мета його встановлення; докази, на підставі яких суд встановив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації у державних органах реєстрації актів цивільного стану або оформленню у нотаріальних органах, не замінює документів, що видаються цими органами, а є лише підставою для їх одержання. Після набрання рішенням законної сили воно згідно зі ст. 14 ЦПК України стає обов'язком для органів, які реєструють факти, що мають юридичне значення, або оформлюють права, які виникають у зв'язку з встановленим судом фактом. У разі встановлення у судовому порядку реєстрації акта цивільного стану орган реєстрації

461