§ 5. Підвідомчість справ по спорах, що виникають з правовідносин інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншими законами України (ч. 1 ст. 418 ЦК України). Систему прав інтелектуальної власності складають права: на літературний, художній та інший твір (авторське право); на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організацій мовлення (суміжні права); на наукове відкриття, на винахід, корисну модель, промисловий зразок, на компонування інтегральної мікросхеми, на раціоналізаторську пропозицію, на сорт рослин, породу тварин, на комерційне найменування, на торговельну марку, на географічне зазначення, на комерційну таємницю (статті 418-508 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

1. Підвідомчість справ у спорах, що виникають з авторських і суміжних прав. Законодавством України, зокрема Законом України «Про авторське право і суміжні права», охороняються і захищаються особисті немайнові й майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і право виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення (суміжні права).

Авторське право поширюється на: літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; музичні твори з текстом і без тексту: драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу; аудіовізуальні твори; скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва; твори архітектури; фотографії; твори ужиткового мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність; ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються гео-

205

207

графії, геології, топографії, архітектури та інших галузей діяльності; сценічні обробки творів літератури і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і обробки фольклору (похідні твори) без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на основі яких створені похідні твори; збірники творів, збірники фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичаєвих даних, інші складові твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або упорядкування змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них, інші твори.

Підлягають охороні як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і незавершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення; виражені в усній, письмовій чи у будь-якій іншій формі.

Суб'єктові авторського права належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, їм належить виключне право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічну демонстрацію творів; публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору; здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина; імпорт примірників творів тощо.

Авторові належать також такі особисті немайнові права: вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімом; вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору; вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спо-206

творенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. Суб'єктам суміжних прав належать такі права:

а) виконавцям — особисті немайнові права — вимагати визнання того, що він є виконавцем; щоб його ім'я або псевдонімзазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням; забезпечення належної якостізапису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдатишкоди його честі та репутації; майнові права — виключнеправо дозволяти чи забороняти іншим особам публічнесповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);фіксацію у фонограмах та відеограмах раніше незафіксованихвиконань; відтворення своїх виконань; розповсюдження своїхвиконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхомпершого продажу або іншої передачі права власності; комерційного прокату, майнового наймання чи розповсюдження через будь-які засоби зв'язку тощо;

б) виробникам фонограм і відеограм — майнові права: їх виключне право на використання своїх фонограм і відеограм івиключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:відтворення їх у будь-якій формі і будь-яким способом; розповсюдження серед публіки фонограм чи відеограм шляхомпершого продажу, іншої передачі права власності; комерційний прокат фонограм і відеограм і їх публічне сповіщеннячерез будь-які засоби зв'язку; будь-яку видозміну; ввезенняна митну територію України фонограм і відеограм з метою їхпоширення серед публіки;

в) організаціям мовлення — майнові права: їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам, зокрема:публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їхвідтворення; публічне виконання і публічну демонстраціюсвоїх програм у місцях з платним входом; забороняти поширення на території України чи з території України сигнали із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, дляякого цей сигнал із супутника не призначався (ст. 41 Закону).

207

Порушення авторського права і суміжних прав дає підставу для їх судового захисту.

Судам підвідомчі справи, що виникають з авторського права і суміжних прав, про їх визнання, поновлення, про припинення дій, що порушують авторські, суміжні права чи створюють загрозу їх порушення. Суб'єкти авторського і суміжних прав можуть вимагати: заборонити опублікування творів, їх виконання чи постановки, випуск примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення і розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав; стягнення із порушника авторського, суміжного права доходу, одержаного внаслідок порушення; виплату компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; відшкодування моральної шкоди; припинення підготовчих дій до порушення авторського права і суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур тощо.

Судам підвідомчі спори між співавторами, які виникають у процесі виконання укладеної між ними угоди про співавторство. У разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може захищати своє право у судовому цивільному процесуальному порядку.

Спори з приводу об'єктів, що не охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 10), суду непідвідомчі (ст. 434 ЦК України).

2. Підвідомчість спорів, що виникають з відносин, врегульованих правом на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг та інших правовідносин інтелектуальної власності. Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХИ встановлено, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу (корисної моделі) 208

визнається продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу (ст. 6 Закону).

Судам підвідомчі спори щодо видачі патентів України на винаходи, що охороняються авторськими свідоцтвами (п. З Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23 грудня 1993 р. № 3769-ХП). Заявник може оскаржити рішення центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності за заявою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати (ст. 24 Закону).

Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково (ч. 5 ст. 8 Закону). Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Спори щодо умов одержання винахідником службового винаходу (корисної моделі) винагороди та її розміру вирішуються у судовому порядку (ст. 9 Закону). Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом. Спори щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації вирішуються у судовому порядку (ст. 28 Закону). Суди відповідно до їх компетенції розв'язують спори, зокрема, про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом (ст. 35).

Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХП визначено, що об'єктом охорони прав на промисловий зразок може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення есте-

209

тичних та ергономічних потреб (ст. 5 Закону). Судам підвідомчі спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, зокрема про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються Законом (ст. 27 Закону).

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХП визначено що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ст. 5 Закону). Судам підвідомчі спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, зокрема про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом (ст. 21 Закону).

Судам підвідомчі також спори, пов'язані із застосуванням Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. № 3116-ХИ.

Відповідно до законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п. 1 ст. 35), «Про охорону прав на промислові зразки» (п. 1 ст. 27), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (п. 1 ст. 21) захист прав здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Отже, справи, в яких хоча б однією стороною у спорі є громадянин, підвідомчі загальному суду, а спори між юридичними особами — господарському суду.

За статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, тому справи у спорах з Держпатентом України про видачу патенту юридичній особі, зокрема роботодавцеві, підвідомчі господарському суду. Йому підвідомчі також всі спори між юридичною особою-власником патенту й іншою юридичною особою, пов'язані з порушенням майнових прав власника патенту, а також з укладанням та виконанням 210

ліцензійних договорів та ін. Юридичні особи можуть передавати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Отже, справи про визнання недійсним будь-якого акта (рішення) Держпатенту України, які підвідомчі господарському суду, третейському суду — непідвідомчі. Громадяни можуть передавати спори, які виникають між ними, на вирішення третейського суду (ст. 5 Закону України «Про третейські суди»), але справи, що виникають з цих правовідносин, в яких однією зі сторін є Держпатент України, не можуть передаватися на вирішення третейського суду. Справи, підвідомчі суду, які виникають з промислової власності, за правовою природою належать до справ позовного провадження (переважно) і справ із адміністративно-правових відносин. До останніх належать: справи по скаргах на будь-яке рішення Держпатенту щодо заявки на одержання патенту після розгляду скарги Апеляційною радою; справи щодо рішення Держпатенту на видачу патенту після розгляду заперечень на їх рішення. Судам підвідомчі справи, що виникають з права інтелектуальної власності: на компонування інтегральної мікросхеми (статті 471-480 ЦК України); на раціоналізаторську пропозицію (статті 481-484 ЦК України); на комерційне найменування (статті 489-491 ЦК України); на географічне зазначення (статті 501-504 ЦК України); на комерційну таємницю (статті 505-508 ЦК України); на торговельну марку (статті 492-500 ЦК України); на сорт рослин, породу тварин (статті 485-488 ЦК України).