§ 4. Процесуальне правонаступництво

У процесі провадження у справі в цивільному судочинстві можлива також заміна сторін іншими особами, якщо їх матеріальні права і обов'язки у спірних або встановлених судом правовідносинах переходять до цих осіб. Така заміна сторін називається цивільним процесуальним правонаступництвом.

Але правом сторони користуються треті особи із самостійними вимогами (ст. 34 ЦПК України), участь яких у процесі обумовлена матеріально-правовими відносинами сторін, які можуть вплинути на їх матеріальні права і обов'язки щодо однієї зі сторін, тому процесуальне правонаступництво можливе також таких третіх осіб.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин (ст. 37 ЦПК України) майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи.

Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони за процесуально-правовими наслідками. При заміні сторони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні — процес починається спочатку.

Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна сторін — лише у суді першої інстанції до ухвалення судом рішення у справі. Для настання процесуального правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав тощо.

У випадках настання процесуального правонаступництва у разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була стороною у справі, суд повинен зупинити провадження у справі (ст. 201 ЦПК України), в інших випадках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.

Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до спра-

ви і, виходячи з дії принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України).

Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що діють на захист прав інших осіб (ст. 45 ЦПК України), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викликає властивих йому процесуально-правових наслідків.

Запитання для самоконтролю

Визначте поняття сторін у цивільному процесі.

Які цивільні процесуальні права і обов'язки сторін?

Визначте мету, підстави, види цивільної процесуальної співучасті сторін, процесуальні права і обов'язки співучасників.

Що таке належні і неналежні сторони? Які умови і процесуальний порядок заміни неналежної сторони та її правові наслідки?

Що таке процесуальне правонаступництво? Який процесуальний порядок вступу в процес по справі правонаступника? Визначтеправове становище правонаступника.

Рекомендована література

1. Васильєв С. В. Співучасть у справах про відшкодування шкоди,нанесеної при виконанні трудових обов'язків // Право України. —1996. — № 6.

Васильченко Н. М. Процессуальное положение ответчика вгражданском судопроизводстве. — X., 1979.

Гетманцев О. В. Громадяни як сторони в цивільному процесіУкраїни. — К., 1967.

Громошина Н.А. Процессуальное соучастие. — М., 1988.

Заворотько П. П. Штефан М. Й. Особи, які беруть участь усправі. — К., 1967.

Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. — Минск,1973.

Шакарян М. С. Учение о сторонах в советском гражданскомпроцессе. — М., 1983.

Щеглов В. Н. Субгектьі судебного гражданского процесса. —Томск, 1979.