§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені у статтях 307-312 ЦПК України.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції має право постановити ухвалу: про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; про скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції; про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у порушеній цивільній справі або залишення заяви без розгляду, а також має право змінити або ухвалити нове рішення.

Відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України) — можливе тоді, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Такі наслідки настають також тоді, коли суд припустився неістотних порушень норм цивільного процесуального права. Згідно з правилом, передбаченим ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по. суті рішення з одних лише формальних міркувань. Рішення можна скасувати у разі порушення правил під-

485

N

Глава 21. Апеляційне провадження

судності, неточному посиланні на норму права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при порушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування рішення суду першої інстанції (повне або часткове) і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 5 ч. 1 ст. 307 ЦПК України) настає тоді, коли встановлено порушення процесуального права. Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справа розглянута неповноважним суддею або складом суду (п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК України), який не призначений Президентом України, не обраний Верховною Радою (ст. 128 Конституції України); за наявності обставин, що викликають сумнів у його об'єктивності (ч. 1 ст. 20 ЦПК України), справа підлягає колегіальному розгляду (ч. 2 ст. 18 ЦПК України ); 2) рішення ухвалене чи підписане не тим суддею, який розглядав справу (п. 2 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). Таке рішення не відображає волі того судді, чий підпис відсутній. Воно не має сили і значення судового документа, а тому підлягає обов'язковому скасуванню; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання (пункт 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). Розгляд справи у відсутності таких осіб позбавляє їх реальної можливості здійснювати право на захист наданими їм процесуальними засобами, а суд — встановити об'єктивну істину, права і обов'язки сторін; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі (п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). До зазначеної групи порушень належать дії суду щодо виклику в судове засідання співвідповідачів без попереднього постановлення про це мотивованої ухвали, без доведення її змісту до таких осіб і покладення на них обов'язків за заявленим позовом; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції (п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України).

Скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України). Такі наслідки на-486