§ 8. Заочне рішення

Процесуальний порядок заочного розгляду справ визначений статтями 224—233 ЦПК України. Заочним визнається рішення, ухвалене за наявними у справі доказами у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло інформації про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними судом, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК України). Отже, для проведення заочного розгляду справи необхідні такі умови: повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; неявка відповідача у судове засідання; неподання відповідачем повідомлення про поважність причин неявки; визнання судом причин неявки відповідача неповажними; відсутність заперечення позивача проти такого вирішення справи, тобто у порядку заочного провадження. За участі на стороні відповідача декількох осіб, заочний розгляд справи можливий у разі неявки у судове засідання всіх відповідачів.

У разі, якщо позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, але змінює предмет або підстави позову, розмір позовних вимог, заочне провадження не проводиться, а суд від-

426

кладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача, від дії якого буде залежати подальший розвиток процесу.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу, за загальними правилами розглядає справу і ухвалює у ній заочне рішення. Таке рішення за формою і змістом має відповідати загальним правилам, передбаченим статтями 213, 215 ЦПК України, та в ньому має бути визначений строк і зазначений процесуальний порядок подання заяви про його перегляд. Копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення направляється відповідачам, які не з'явилися у судове засідання, рекомендованим листом із повідомленням. Протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про його перегляд до суду, що його ухвалив.

Заява про перегляд заочного рішення має бути письмовою, а за змістом відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України, тобто містити: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки у судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява підписується особою, яка її подає. До неї додаються копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, а також копії доданих до справи матеріалів. Якщо заяву про перегляд заочного рішення подано представником, то до неї додається документ, що підтверджує його повноваження.

Заява звільнена від сплати судового збору. До заяви, яка неналежно оформлена, застосовуються наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України щодо залишення її без руху та повернення відповідачеві, від якого вона надійшла.

Після прийняття заяви про перегляд заочного рішення суд невідкладно надсилає її копії і копії доданих до неї матеріалів всім іншим особам, які беруть участь у справі, та повідомляє всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду такої заяви. Зазначені дії покликані забезпечити своєчасне

427

вивчення всіх матеріалів, які надійшли до суду, підготуватися до розгляду заяви і захисту своїх інтересів. Заява про перегляд заочного судового рішення має бути розглянута у судовому засіданні протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених у встановленому ЦПК України порядку, про час і місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, не є перешкодою для її розгляду. У призначений час і місце головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє про зміст заяви та з'ясовує думку осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення. За результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд має повноваження постановити ухвалу: про задоволення заяви, скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку; залишення заяви без задоволення. У разі залишення заяви про перегляд заочного судового рішення без задоволення, воно може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому ЦПК України. Для забезпечення реалізації цього права строк, протягом якого розглядалася заява про перегляд заочного рішення, не включається до строку, встановленого для апеляційного оскарження рішення.

Якщо судом буде встановлено при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного розгляду справи, суд скасовує заочне рішення. Процесуальними гарантіями захисту інтересів позивача є надане йому право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, а також право сторін оскаржити повторне заочне рішення у встановленому ЦПК України порядку. Правила ст. 223 ЦПК України про набрання рішенням законної сили і його правові наслідки повністю поширюють свою дію і на заочне рішення (ст. 233 ЦПК України).

Запитання для самоконтролю

1. Поняття, види і значення судових постанов.

2. Розкрийте суть і значення судового рішення.

3. Назвіть вимоги, які пред'являються до судового рішення.

4. Як визначаються порядок і строк виконання рішення суду тазабезпечується його виконання?

5. У яких випадках відбувається виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні? Додаткове рішення.

6. Коли настає роз'яснення рішення суду?

7. Якими є правові наслідки законної сили судового рішення?

8. Розкрийте поняття, зміст, види, законну силу ухвал суду першої інстанції.

9. У якому випадку рішення визнаються заочними?

Рекомендована література

1. Гурвич М.А. Судебное решение: Теоретические проблеми. —М., 1976.

1. ЗавадскаяЛ. Н. Реализация судебньїх решений. — М., 1982.

2. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. — К., 1970.

2. Ткачев М. И. Законность и обоснованность судебньїх постановлений по гражданским делам. — Саратов, 1987.

428