1. Предмет та метод цивільно-правового регулювання

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

ст. 1 ЦК 1963 р. фактично поділялися на дві групи: особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, та суто особисті немайнові відносини.

Засади, на яких базуються цивільні відносини:

1) юридичній рівності

2) вільному волевиявленні

3) майновій самостійності

• Майновими є відносини , які виникають щодо майнових благ товарного характеру (це можуть бути не лише речі, але й майнові права, послуги, роботи, що мають майновий еквівалент).

Майнові відносини, в свою чергу, поділяються на дві групи:

- речові відносини (статичні, відносини власності)- вказують на належність особам певних майнових благ, на те, що ці особи (суб’єкти речових прав) можуть володіти, користуватися і розпоряджатися ними;

- відносини товарного обороту (динамічні, зобов’язальні)- в межах яких відбувається рух (перехід від однієї особи до іншої) майнових благ (купівлі-продаж, перевезення, оренда та ін.).

• Особистими немайновими є відносини об’єктом яких виступають немайнові блага, які не мають майнового еквіваленту.

Поділ особистих немайнових відносин на

- пов’язані з майновими (відносини авторства, винахідництво і т.д);

- не пов’язані з майновими (відносини щодо честі , гідності та ділової репутації, життя, здоров’я, ім’я та ін.).

Ознаки методу правового регулювання цивільних відносин:

1) юридична рівність учасників цивільних правовідносин;

2) самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин;

3) ініціативно-диспозитивний характер цивільно-правових норм;

4) відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушеного права.

Абсолютна диспозитивність

Відносна диспозитивність

Поєднання з імперативним методом (визнання правочину недійсним).

Принципи цивільного права містяться у ст. 3 ЦК України “Загальні засади цивільного законодавства”:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

16. Цивільне право як галузь права — це система правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності; вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.

Предмет - особисті немайнові та майнові відносини.

Майнові правовідносини мають такі ознаки:

1) вони є економічними, тобто носять грошово-товарний характер;

2) вони виникають та існують між учасниками, які наділені майновою самостійністю та юридичною рівністю;

3) вони забезпечують задоволення переважно матеріальних потреб та інтересів.

Особисті немайнові правовідносини мають такі ознаки:

1) вони є особистісними, тобто мають тісний зв'язок з їх учасниками;

2) вони є немайновими, тобто їх зміст не можна визначити в грошовому чи іншому майновому еквіваленті;

3) вони виникають та існують між юридично рівними учасниками;

4) вони забезпечують задоволення переважно внутрішніх (духовних) потреб та інтересів.

Цивільно-правовий метод регулювання має такі ознаки:

1) юридична рівність учасників, їх самостійність та незалежність;

2) диспозитивність у виборі поведінки учасників цивільно-правових відносин — сторони можуть діяти ініціативно, вільно, на свій розсуд, керуючись при цьому власними інтересами та метою;

3) судове вирішення спорів ;

4) майново-компенсаційний характер засобів примусового впливу на правопорушника.

Майнові відносини можуть регулюватися не лише цивільним правом, саме метод відрізняє їх від, зокрема, регулювання фінансовим, адміністративним правом.

Цивільне право як галузь права виконує цілу низку функцій. Під поняттям "функція цивільного права" слід розуміти певний напрям впливу цивільно-правових норм, що визначається специфікою предмета, методу та завдань, що стоять перед ним. Цивільному праву притаманні такі основні функції:

• регулятивна, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що належать до його предмета;

• охоронна, суть якої в захисті порушених суб'єктивних цивільних прав, шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди;

• попереджувально-виховна, яка полягає в застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та запобігає подальшим правопорушенням з його боку;

• попереджувально-стимулююча, тобто стимулювання до правомірної поведінки інших осіб, а також запобігання здійсненню ними неправомірних діянь, внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно-правових санкцій.

Ст.3 ЦК встановлює принципи ЦП:

1.неприпустимість свавільного втручання в особисте життя людини;

2.неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків передбачених КУ та законами;