Людмила Костянтинівна Родзієвська, кафедра правосуддя, ауд. 250

Літ-ра:

• Цивільний процес У-ни(Академічний курс) – за ред.. Фурси, 2009 р;

• ЦПК У-ни – під ред.. Фурси, 2010 р.

• Цивільний процес У-ни – під ред. Фурси (кредитно-модульний навчальний посібник-практикум);

• Цивільний процес – Чорногорченко, 2008 р.;

• Цивільний процес У-ни – Ш.М. Йосипов;

• Цивільно-процесуальне право У-ни - під ред.. Бичкової.

• Цивільний процес – за ред.. Білоусова, К 2005 р.

Загальні питання( Поняття правосуддя в цивільних справах)

План

1. Форми захисту цивільних прав та законних інтересів в У-ні

2. Поняття Ц-П права та його предмети.

3. Поняття Цивільного процесу.

4. Форми (види) цивільного судочинства(позовна, окрема, наказна).

5. Види проваджень.

6. Стадії Ц. процесу.

7. Джерела Ц-П права.

8. Наука Ц-П права.

1.

Ц-П право – це сукупність правових норм, що регулюють правовідносини, які складаються між судом і іншими учасниками цих правовідносин при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді.

Сукупність всіх процесуальних дій складає Цивільний Процес - це урегульована законом діяльність суду та інших учасників правовідносин.

2.

Позовне, наказне, окреме провадження

Є 3 форми цивільного судочинства:

- позовне (наявність спору про право цивільне(цивільні, трудові, сімейні, екологічні правовідносини, якщо однією із сторін є фізична особа))

- окреме (відсутність спору про право цивільне і необхідність підтвердження якогось юридичного факту або правового статусу документом)

- наказне (немає судового засідання)

Провадження:

1. Провадження в суді 1-ї інстанції (позовні, окремі, наказні справи) – вирішення справи по суті.

2. Апеляційне провадження – переглянути справу, обґрунтованість рішення.

3. Касаційне провадження – перевірити законність рішення.

4. Перегляд судових рішень ВСУ.

5. Провадження у зв’язку з ново виявленими обставинами.

Стадії цивільного процесу:

Це не стадії, це є форми цивільного судочинства.

У кожного провадженні є три стадії:

- відкриття

- підготовка

- розгляд

Джерела ЦПП

Це правові джерела, що регулють порядок організації цивільно-правових відносин.

КУ – основні положення ЦПП

ЦПК 2004 року зі змінами

Інші Кодекси

ЗУ «Про прокуратуру»

ЗУ» Про правосуддя та статус суддів»

Рішення Конституційного суду

Постанови Пленуму ВСУ

В основному діють підзаконні акти.

Укази, розпорядження ПУ

Накази та розпорядження КМУ

Інструкції

Міжнародні угоди і договори

ЦПП - систематичний збіг соц знань про проблеми цивільно-процесуального права

Тема: 2

Принципи ЦПП

План

1. Поняття та значення принципів

2. Система принципів

3. Організаційні принципи ЦПП

4. Функціональні принципи

Принципи ЦПП - це основні ідеї, положення, питання здійснення правосуддя в цивільних справах, які закріплені нормами ЦПП та обумовлені соц-екон. умовами нашого суспільного життя.

Пояснюють суть та характер ЦПП

Мають значення для нормотворення

…………………………………………………………………

1) Принцип диспозитивності – надана законом можливість розпоряджатися своїми процесуальними і матеріальними правами відносно предмету спору (це матеріальна правова вимога позивача до відповідача). Відносно суду 1-ї інстанції – ст. 11, 31, 174, 175, 128 ЦПК.

Диспозитивні права позивача:

• Право подати позов

• Право відмовитись від позову

• Право збільшити або зменшити позовні вимоги (ціну позову)

• Змінити предмет або підставу позову

Диспозитивні права відповідача:

• Визнати позов

• Не визнати частково

• Взагалі не визнавати позов

• Подати письмові заперечення на позов

• Подати зустрічний позов

Обидві сторони можуть укласти МИРОВУ УГОДУ

Суд не повинен контролювати за законністю відмови від позову, він тільки перевіряє законність прав законного представника

У відносинах відповідача: визнання позову відповідачем не було доказом по справі, суд не мав права винести рішення без дослідження доказів.

Зараз – тільки на визнанні позову позивачем – суд має право винести рішення про визнання позову. Якщо представник визнає не на користь тому, кого він представляє, то суд досліджує інші докази.

Умови мирової угоди - найчастіше суд видає ухвалу про їх законність.

2) Принцип змагальності (ст.10, 27 цпк)

В 2-й половині 19 ст., було проголошено ідею змагальності.

Змагальні права – це надана законом можливість розпоряджатися своїми процесуальними правами для встановлення фактичних обставин справи.

В силу принципу об’єктивної істини суд зобов’язаний був вжити всіх заходів до повного, всебічного і об’єктивного розгляду справи.

Суд за своєю ініціативою не діє у збиранні доказів.

Ст. 27 ЦПК

Слідчий та змагальний процес

Ст. 137 ЦПК

Ст. 132 ЦПК – принцип

Ст. 159 Ст. ЦПК

Цивільно-процесуальні правовідносини

1. Поняття Ц-П правовідносин

2. Передумови їх виникнення

3. Елементи Ц-П правовідносин

Виникнення Ц-П правовідносин зумовлено наявністю між сторонами матеріально-правових відносин, які набули спірного характеру.

Ц-П правовідносини – це суспільні відносини, які виникають між судом та іншими учасниками процесу і регулюються нормами ЦПП.

Виникають вони при розгляді цивільних справ в суді.

Обов’язковим учасником є суд! В інших багатьох країнах суд не є учасником процесу.

Передумовами виникнення Ц-П правовідносин:

• норми цивільного процесуального права

• юридичні факти

• процесуальна правосуб’єктність (правоздатність та дієздатність)

Елементи Ц-П правовідносин:

• зміст

• об’єкт

• суб’єкт

Зміст – це синтез процесуальних прав і процесуальних обов’язків.

Об’єкт – це те, з приводу чого почався процес (явище матеріального і духовного світу, на які спрямовані суб’єктивні права).

Приклад: позов із стягнення аліментів (предмет: вимога позивача до відповідача про стягнення аліментів; об’єкт – аліменти)

Суб’єкт:

1. суди (не повинні мати ніякої правової заінтересованості в справі – ст. 20, 23 ЦПК) – раніше були в суді «ківалови», колись головував - голова суду

2. особи, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК) – характеризує наявність обов’язкової юридичної заінтересованості:

• Група, яка має і матеріально-правову і процесуально-правову заінтересованість: позивач, відповідач, третя особа із самостійними вимогами, третя особа без самостійних вимог;

• Група, яка має тільки процесуально-правову заінтересованість – ті особи, які відповідно до ст. 26 ЦПК, можуть брати участь у справі як органи, яким надано право захищати права та інтереси інших осіб: Уповноважений ВРУ з прав людини, прокурор, ОДВ та ОМС, окремі фіз. та юр особи + можна додати - громадські профспілки і організації (ст. 45 ЦПК). Позивачами залишаються особи, в інтересах яких починається процес

3. особи, які сприяють розгляду справи (не повинна мати ніякої юридичної заінтересованості у справі): свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти, судові розпорядники (і експерту і перекладачу і спеціалісту можна заявити відвід) – ст. 52 ЦПК...

Особи, які беруть участь у справі Сторони в цп

1. Поняття сторін, їх права та обов’язки

2. Процесуальна співучасть

3. Заміна неналежних сторін

4. Процесуальне правонаступництво

Сторони в ЦП – є лише в позовній формі судочинства – це:

• юридично заінтересовані особи,

• від імені яких ведеться процес,

• спір яких розглядається судом,

• які мають протилежні інтереси.

В якості сторін можуть бути: громадяни, підприємці, державні установи, громадські організації, іноземці, особи без громадянства, держава.

Позивач – особа, на захист прав та інтересів якої порушена справа. Позивачем є особа, яка особисто звертається до суду або та особа, в інтересах якої звертаються до суду, які мають на це право.

Відповідач:

• коли він сам зробив діяння, за які його притягують до відповідальності

• коли він сам не робив діяння, але притягується до відповідальності (наприклад, коли був заповіт і спадкоємці подають позов про визнання цього заповіту недійсним)

Процесуальна співучасть – це участь на стороні позивача або відповідача декількох осіб (більше 1) – ст. 32 ЦПК.

Процесуальна співучасть допомагає економити час!

Два види співучасті:

1. обов’язкова – інститут матеріального права, обумовлюється нормами матеріального права:

• коли предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів і це регулюється нормами матеріального права

• коли права і обов’язки кількох позивачів і відповідачів виникли з однієї підстави

При обов’язковій співучасті приймати участь в якості співпозивача може тільки особа, яка дає на це згоду (суд не може притягнути співпозивача – якщо він цього не бажає, суд зобов’язаний їх повідомити!)

2. факультативна – інститут процесуального права. Умови:

- коли предметом спору є однорідні права і обов’язки (економимо час та судові витрати)

Всі співучасники незалежні.