2. які мають значення і відношення до справи

3. Досліджені у передбаченому законом процесуальному порядку

4. і які одержані з передбачених законом засобів доказування

Ст. 57 ЦПК містить перелік засобів доказування. Тут і дано поняття доказів, але воно неповне.

Засоби доказування:

• пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків

• показання свідків

• письмові докази

• речові докази, зокрема –звуко і –відеозаписи

• висновок експерта

2.

Предмет доказування – коло тих фактів, які потрібно дослідити – кваліфікація правовідносин, що склалися між сторонами. Від правильного визначення перемету доказування залежить правильне вирішення справи.

Для кожної справи цей предмет різний.

Предмет доказування включає:

1. Юр факти матеріально-правового характеру

2. Процесуальні факти

Предмет доказування – це юр факти, які мають значення і відношення до справи, лежать в основі вимог позивача і заперечень відповідача і встановлюються за допомогою норм матеріального права.

Факти, які не входять до предмету доказування (ст. 61 ЦПК) – їх не треба доказувати, але вони мають значення для справи:

1) Загальновідомі факти – які відомі широкому колу населення в тому числі і суду. 2 групи: які треба процесуально оформляти; які не треба процесуально оформляти (різні історичні події). Практичне значення мають загальновідомі факти місцевого значення (області, міста): стихійні лиха, аварії тощо

2) Визнані факти (безспірні) – обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд не перевіряє визнання факту! Але та особа, яка визнала факт, потім може відмовитись від його визнання, але повинна довести, з яких причин (примусу, наприклад).

3) Преюдиційні факти – ч. 3 ст. 61 ЦПК

Преюдиційне значення вироку суду по кримінальній справі для цивільної справи - які факти не може вирішувати суд в цивільній справі:

• чи мали місце злочинні дії

• чи цією особою вчинено злочин

4) Законні презумпції – законні презумпції, які у нас існують, є підставою для звільнення від доказування.

Матеріальна-правова відповідальність (в недоговірних відносинах):

• дія

• наслідок (шкода матеріальна)

• зв’язок між дією і наслідком

• вина (так от її не треба доказувати – вона презюмується)

Позивач не повинен доводити вину відповідача.

Презумпції, які не можна спростувати :

• ч. 9 ст. 74 ЦПК (опублікування про виклик відповідача в газеті)

• вручення повістки представнику особи, вважається вручення її особі, яку представляють

• ст. 123 СК

Процес доказування

Доказування - процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу для встановлення дійсних обставин справи.

3 Стадії:

1. Збирання і надання доказів – це відбувається в стадії відкриття провадження, попереднього судового засідання або стадії підготовки до судового засідання. В збиранні і представленні доказів беруть участь всі особи, які беруть участь у справі, а також за клопотанням осіб і суд.

2. Дослідження доказів – в судовому процесі. В дослідженні доказів приймають участь всі особи, що беруть участь у справі та суд.

3. Оцінка доказів – (ст. 212 ЦПК) приймає участь суд та інші учасники процесу - саме в судових дебатах відбувається оцінка (ст. 193 ЦПК). Оцінку доказів дають особи, які беруть участь у справі в дебатах сторін, а також суд.

Ознаки оцінки доказів:

1) достовірність (правильне відображення в фактичних даних фактів реальної дійсності, які мають значення для справи. Наприклад, щоб впевнитись в достовірності особистих доказів – треба вирішити питання: серйозне відношення до особистості; при яких обставинах вона сприймала ці факти; в який час; який вік людини; співставлення з іншим доказом);

2) достатність (доказ потрібно одержати з надійних джерел – оригінал документа, показання більше одного свідка (один свідок – не доказ!);

3) допустимість (ст. 59 ЦПК - суд не може давати оцінку тільки за поясненнями сторін – вони мають бути дані як показання свідків! Загальне правило допустимості – можна застосовувати для доведення певних фактів будь-які засоби доказування. Виняток – ч. 2 ст. 59 – якщо був письмовий договір і його нема, то показання свідків застосовувати не можна – треба сам договір)

4) належність (ст. 58-59 ЦПК, докази мають містити інформацію щодо предмету доказування)