- •2) Принцип змагальності (ст.10, 27 цпк)
- •Цивільно-процесуальні правовідносини
- •Особи, які беруть участь у справі Сторони в цп
- •Заміна неналежних сторін
- •Коли немає відповідача належного, але позивач не згоден на вибуття неналежного відповідача – суд розглядає справу по суті і відмовляє позивачу в задоволенні позову
- •Участь у справі третіх осіб
- •Прокурор
- •Юр особи
- •Фіз. Особи
- •Громадські організації та профспілки
- •Представництво
- •Кровне походження дітей від свої батьків
- •Рішення суду
- •Особи, які сприяють розгляду справи
- •Процесуальні строки
- •Судові витрати
- •Досліджені у передбаченому законом процесуальному порядку
- •Процесуальні факти
- •3 Стадії:
- •3 І 4 називають правилами доказування в цпк !!!
- •Цивільна юрисдикція і підсудність справ суду
- •Загальне правило (ст. 109 цпк) – звертатися за місцезнаходженням відповідача!
-
які мають значення і відношення до справи
-
Досліджені у передбаченому законом процесуальному порядку
-
і які одержані з передбачених законом засобів доказування
Ст. 57 ЦПК містить перелік засобів доказування. Тут і дано поняття доказів, але воно неповне.
Засоби доказування:
-
пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків
-
показання свідків
-
письмові докази
-
речові докази, зокрема –звуко і –відеозаписи
-
висновок експерта
2.
Предмет доказування – коло тих фактів, які потрібно дослідити – кваліфікація правовідносин, що склалися між сторонами. Від правильного визначення перемету доказування залежить правильне вирішення справи.
Для кожної справи цей предмет різний.
Предмет доказування включає:
-
Юр факти матеріально-правового характеру
-
Процесуальні факти
Предмет доказування – це юр факти, які мають значення і відношення до справи, лежать в основі вимог позивача і заперечень відповідача і встановлюються за допомогою норм матеріального права.
Факти, які не входять до предмету доказування (ст. 61 ЦПК) – їх не треба доказувати, але вони мають значення для справи:
1) Загальновідомі факти – які відомі широкому колу населення в тому числі і суду. 2 групи: які треба процесуально оформляти; які не треба процесуально оформляти (різні історичні події). Практичне значення мають загальновідомі факти місцевого значення (області, міста): стихійні лиха, аварії тощо
2) Визнані факти (безспірні) – обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд не перевіряє визнання факту! Але та особа, яка визнала факт, потім може відмовитись від його визнання, але повинна довести, з яких причин (примусу, наприклад).
3) Преюдиційні факти – ч. 3 ст. 61 ЦПК
Преюдиційне значення вироку суду по кримінальній справі для цивільної справи - які факти не може вирішувати суд в цивільній справі:
-
чи мали місце злочинні дії
-
чи цією особою вчинено злочин
4) Законні презумпції – законні презумпції, які у нас існують, є підставою для звільнення від доказування.
Матеріальна-правова відповідальність (в недоговірних відносинах):
-
дія
-
наслідок (шкода матеріальна)
-
зв’язок між дією і наслідком
-
вина (так от її не треба доказувати – вона презюмується)
Позивач не повинен доводити вину відповідача.
Презумпції, які не можна спростувати :
-
ч. 9 ст. 74 ЦПК (опублікування про виклик відповідача в газеті)
-
вручення повістки представнику особи, вважається вручення її особі, яку представляють
-
ст. 123 СК
Процес доказування
Доказування - процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу для встановлення дійсних обставин справи.
3 Стадії:
-
Збирання і надання доказів – це відбувається в стадії відкриття провадження, попереднього судового засідання або стадії підготовки до судового засідання. В збиранні і представленні доказів беруть участь всі особи, які беруть участь у справі, а також за клопотанням осіб і суд.
-
Дослідження доказів – в судовому процесі. В дослідженні доказів приймають участь всі особи, що беруть участь у справі та суд.
-
Оцінка доказів – (ст. 212 ЦПК) приймає участь суд та інші учасники процесу - саме в судових дебатах відбувається оцінка (ст. 193 ЦПК). Оцінку доказів дають особи, які беруть участь у справі в дебатах сторін, а також суд.
Ознаки оцінки доказів:
1) достовірність (правильне відображення в фактичних даних фактів реальної дійсності, які мають значення для справи. Наприклад, щоб впевнитись в достовірності особистих доказів – треба вирішити питання: серйозне відношення до особистості; при яких обставинах вона сприймала ці факти; в який час; який вік людини; співставлення з іншим доказом);
2) достатність (доказ потрібно одержати з надійних джерел – оригінал документа, показання більше одного свідка (один свідок – не доказ!);
3) допустимість (ст. 59 ЦПК - суд не може давати оцінку тільки за поясненнями сторін – вони мають бути дані як показання свідків! Загальне правило допустимості – можна застосовувати для доведення певних фактів будь-які засоби доказування. Виняток – ч. 2 ст. 59 – якщо був письмовий договір і його нема, то показання свідків застосовувати не можна – треба сам договір)
4) належність (ст. 58-59 ЦПК, докази мають містити інформацію щодо предмету доказування)