28. Поняття та види представництва.

Цивільні права не завжди можуть бути здійснені особисто їх носіями. Нерідко вони або з юридичних або з фактичних підстав особисто не вступають у правовідносини.

- Юридичними підставами особистої неучасті у правовідносинах можуть бути:

1) часткова дієздатність малолітніх;

2) недієздатність особи тощо.

- Фактичними підставами особистої неучасті у правовідносинах є:

1) хвороба;

2) тривале відсутність в місці постійного проживання;

3) юридична неграмотність;

4) небажання особисто вступати у правовідносини;

5) завантаженість особи або брак часу та ін.

- За таких обставин суб’єкти цивільних прав здійснюють їх за допомогою представників.

- Поняття представництва дається у ч.1 ст. 237 Ц України – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторонни, яку вона представляє.

- Правова природа представництва:

- теорія діяльності (Рясенцев В.О., Суханов Є.А.) – суть представництва розглядається як діяльність представника щодо реалізації повноважень в інтересах і від імені особи, яку представляють;

- теорія правовідношення (Іоффе О.С., Невзгодіна О.Л.) – суть представництва полягає у правовідношенні.

- Представництво як правовідношення має дві сторон: внутрішню і зовнішню.

- Внутрішньою стороною представництва є правовідношення між представником і особою, яку представляють (довірителем).

- Зовнішню сторону представництва складає правовідношення між представником і третьою особою, з якою вступає у відносини представник для представництва інтересів довірителя.

Сторонами у представництві є три особи:

1. представник, яким може виступати фізична або юридична особа в межах свого обсягу дієздатності (наприклад, неповнолітній може вчинити правочин в інтересах своїх батьків, якщо на це є їхня згода тощо);

- Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

- Не може бути представником недієздатний, малолітній щодо правочинів, які виходять за межі дрібних побутових ін.). Відповідно до ст. 116 ЦПК України не можуть бути представниками в суді особи, які не досягли повноліття, особи, над якими встановлено опіку, піклування, адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також, особи , виключені з колегії адвокатів, за винятком тих випадків, коли вони представляють інтереси своїх дітей, підопічних або інтереси інших співучасників.

- Відповідно до ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих право чинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особо, яку він представляє (тісно пов’язаний з особою). До таких правочинів належать:

- заповіт;

- видача довіреності;

- довічне утримання;

- укладення чи розірвання шлюбу;

- усиновлення;

- виконання роботи чи послуги, яка тісно пов’язана з особою виконавця;

- тощо.

Представник не має права вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництв, а також щодо інших осіб встановлених законом.

2. особа, яку представляють (довіритель), яким може бути будь-який учасник цивільних відносин;

3. третя особа, якою може бути будь-який учасник цивільних відносин.

-Від представництва треба відрізняти діяльність осіб, яка зовнішньо

подібна на діяльність представників.

- Діяльність особи, яка діє від свого імені (комісіонера, довірчого управителя тощо) (на відміну від представника комісіонер хоч і діє в інтересах довірителя, але від свого імені, а не від імені особи інтереси якої він представляє).

Відповідно до ч.2 ст. 237 ЦК не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

- Діяльність посланця (на відміну від представника посланець не вчиняє жодного правочину, він лише уповноважений вчинити дії від імені іншої особи, які не створюють для неї прав та обов’язків).

Відповідно до ч.2 ст. 237 ЦК не є представником особа, яка уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Посланцем також вважається особа, яка передає документи, інформацію та ін.

- Діяльність посередника (на відміну від представника, посередник лише сприяє вчиненню правочину збиранням інформації про умови його вчинення, пошуком осіб зацікавлених у його вчиненні тощо, однак не вчиняє його безпосередньо: товарна і фондова біржі ін.)

- Діяльність рукоприкладача (на відміну від представника, рукоприкладач не вчиняє право чину в інтересах довірителя, а лише підписує письмовий право чин за дорученням особи яка внаслідок хвороби або фізичних вад не може власноручно його підписати – ст. 207 ЦК);

- Діяльність особи яка дає згоду на вчинення правочину (піклувальник, орган уповноважений управляти державним майном та ін.) (на відміну від представника, особа, яка дає згоду на вчинення правочину, не вчиняє його безпосередньо, а лише здійснє контроль за його вчиненням іншою особою).

- Діяльність органу юридичної особи (на відміну від представника, дії органу юридичної особи є діями самої юридичної особи, а не іншої особи, якій доручають).

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органові юридичної особи для представництва її інтересів не вимагається наявності довіреності, він діє на підставі статуту чи іншого установчого документа.