- •1. Предмет та метод цивільно-правового регулювання
- •3.Свобода договору
- •Способи набуття та припинення права власносності.
- •Держава Україна як суб’єкт цивільного права.
- •Захист права власності. Поняття і способи.
- •1) Речово-правові способи захисту;
- •2) Зобов’язально-правові способи захисту;
- •3) Способи захисту, передбачені іншими інститутами цивільного права.
- •1) Про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право;
- •2) Про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
- •Основні інститути права інтелектуальної власності.
- •Форми здійснення права державної власності
- •Поняття довіреності. Форма і строк дії.
- •Право на відкриття.
- •Поняття і види права спільної власності.
- •1. Частка в майні.
- •2. Частка у праві власності на майно (Ромовська з.В., Дзера о.В., Толстой ю.К. Ін).
- •11.Види недійсних угод та їх наслідки
- •12. Способи захисту права інтелектуальної власності
- •13. Поняття власності і права власності
- •14.Загальна характеристика речемо-правових засобів захисту права власності
- •3.Свобода договору
- •17.Поняття цивільної дієздатності
- •20. Поняття і види строків позовної давності
- •20. Поняття і види строків позовної давності
- •21.Обєкти та суб’єкти суміжних прав.
- •22. Поняття та види об’єктів цп.
- •23.Підстави та правові наслідки обмеження громадянина в дієздатності.
- •24.Поняття знаків для товарів та послуг, умови надання їм правової охорони.
- •25. Поняття правочину та порівняння «правочин, договір, угода»
- •26. Здійснення прав спільної часткової власності.
- •1. Частка в майні.
- •2. Частка у праві власності на майно (Ромовська з.В., Дзера о.В., Толстой ю.К. Ін).
- •27. Об’єкти авторського права, їх характеристика та види.
- •28. Поняття та види представництва.
- •29.Зміст права власності.
- •30. Види субєктивних прав автора
- •31. Поняття державної власності (об’єкт, суб'єкт);
- •Поняття комунальної власності (об’єкт, суб'єкт)
- •32. Правові наслідки недодержання простої письмової форми угоди
- •33. Використання творів
- •34. Види дієздатності громадян України
- •35. Право приватної власності громадян України (об’єкт, суб'єкт та підстави виникнення і припинення)
- •36. Поняття суміжних прав
- •37. Право спільної часткової власності
- •38.Підстави та правові наслідки зупинення перебігу строку позовної давності
- •40. Умови, порядок та правові наслідки визнання громадянина недієздатним
- •Юридичне значення умов дійсності угод
- •Теорії юридичної особи
- •54. Понятття та правовий захист фірм. Наймен.(Фиг его знает, наверное это оно)
- •58. Поняття та види цивільних правовідносин
- •59. Поняття особистих немайнових прав та 1х види
- •61. Господарські товариства як юридичні особи.
- •62. Негаторний позов.
- •64. Речі як об’єкти цивільних прав.
- •65. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •66. Поняття та види знаків для товарів і послуг.
- •67. Віндикаційний позов.
- •68. Класифікація угод.
- •70. Функції цивільного права.
- •74 Стаття 326. Право державної власності
- •79. Аналогія в цивільному праві
- •81. Об’єкти права промислової власності
- •5.1 Об'єкти патентного права
- •5.1.1 Винахід
- •5.1.2 Корисна модель
- •5.1.3 Промисловий зразок
- •82. Поняття віндикаційного позову
- •84. Особисті(немайнові) права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків
- •5.4.1 Особисті немайнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •85. Зміст цивільних правовідносин
- •87. Суб’єкти авторського права. Співавторство
- •88. Підстави та правові наслідки зупинення перебігу строку позовної давності.
- •89. Ризик випадкової загибелі речі
31. Поняття державної власності (об’єкт, суб'єкт);
Ст. 326 ЦКУ : У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
В новому ЦК законодавець відмовився від такого підходу, обмежившись лаконічною нормою, з якої однозначно випливає, що в державній власності може бути будь-яке майно без жодних обмежень.
Суб'єктом права державної власності є держава Україна, яка є представником спільних інтересів народу.
Коло об'єктів права державної власності не обмежене. Держава може бути власником будь-яких речей, у тому числі тих, що вилучені з цивільного обігу і обмежені у обігу. Отже, у державній власності знаходиться майно, грошові кошти, які належать державі Україна.
Вилученими з цивільного обігу вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочинів. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається, мають бути прямо встановлені у законі. Наприклад, Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" до об'єктів, вилучених з обігу, зараховує державні природні заповідники, державні природні заказники, національні природні парки тощо.
У літературі зверталася увага на те, що речі, вилучені з обігу, не є об'єктами цивільних правовідносин, внаслідок чого здійснення права держави з використання таких речеіі, розпорядження ними тощо не є сферою дії приватного (цивільного) права. Здійснюючи такі дії, держана виступає як суб'єкт владних відносин, її влада над речами у цьому випадку є виявом властивостей публічної влади.
Держава, представляючи суспільство, має право власності на публічні речі, основним призначенням останніх є служіння громаді, суспільству. При цьому держава має право власності не лише на речі, шо вилучені із цивільного обігу, але й на такі, що знаходяться у цивільному обігу.
Таким чином, до складу права державної власності входить право Власності на публічні речі і право власності на приватні речі.
Хоча право на публічні речі не є правом власності у вузькому значенні цього слова, бо має особливий адміністративно-правовий (публічно-правовий) режим, однак з міркувань практичної доцільності воно за вітчизняною концепцією цивільного законодавства вважається цивільним правом, що дозволяє певним чином уніфікувати правові рішення у цій галузі.
Що стосується права державної власності на речі приватного права, то воно є традиційним правом власності, яке охоплює звичайні повноваження власника, котрі можуть бути реалізовані на звичайних цивільно-правових засадах. При цьому держава як власник речей приватного права виступає у цивільних відносинах як суб'єкт, рівний з іншими учасниками таких відносин.
Поняття комунальної власності (об’єкт, суб'єкт)
право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про місцеве самоврядування в Україні (ст.1) м. Київ, 21 травня 1997 року N 280/97-ВР
Ст.. 327 ЦКУ У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Законодавець не встановлює переліку майна, що може бути об'єктом права комунальної власності, обмежившись загальною нормою, згідно з якою в комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошті, яке належить територіальній громаді. Тобто, можна дійти висновку, що у власності територіальної громади, як і в держави, може бути будь-яке майно. Однак насправді це не так. Поза сумнівом, у комунальній власності не можуть бути об'єкти виключної власності й деякі інші об'єкти, покликані забезпечувати лише загальнодержавні інтереси та державну безпеку.
Згідно зі ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Отже, наведена конституційна норма містить певні критерії для визначення переліку об'єктів права комунальної власності. Відповідно вона знайшла майже повне, але з деякими редакційними особливостями, відображення у ст. 16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".
Здійснювати права суб'єкта права комунальної власності безпосередньо можуть лише невеликі територіальні громади, зокрема сіл. В інших випадках ці та інші функції здійснюють сформовані в установленому порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами й наділяються законом власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Поки що в Україні немає спеціального законодавчого акта, який би детально визначав обсяг прав комунальних підприємств, установ та організацій щодо закріплюваного за ними майна. Після введення в дію ГК України певну визначеність отримали правові засади комунальних унітарних підприємств.